Ця стаття присвячена історії Угорського королівства від початку правління династії Анжу до кінця правління династії Хуньяді. Карл Роберт прийняв королівство коли воно було у стані феодальної анархії. Коли Карл Роберт був у 1308 р. проголошений королем його владу не визнавало багато олігархів. Практично до середини 20-х рр. XIV ст. цей король вів боротьбу з баронами. Сильна влада короля в Угорського Королівстві була встановлена у 1326 р. Бабонічі та Кьосогі у 30-х рр. XIV ст. спробували кинути виклик королеві, користуючись допомогою Габсбургів, проте їхні повстання були швидко придушені. У внутрішній політиці король спирався на роди Сеченьї, Акош, Другет, Ратот. Зовнішня політика за умови складного внутрішньополітичного становища була лише частково вдалою. Накинути свій сюзеренитет угорцям вдалося тільки у північній частині Боснії, а волохи Мунтенії та серби фактично стали незалежними від угорських Анжу. Утвердження гегемонії угорських Анжу відбулось вже за правління наступного короля – Лайоша І. Він брав активну участь у війні за галицько-волинський спадок і накинув свою зверхність Галичині та частині Волині. Частина Гедиміновичів визнали себе васалами Лайоша І Анжу. Хорватія була змушена скоритись, як і більша частина венеційської Далмації. Васалом Угорського королівства став Дубровнік, який грав значну роль в торгівлі на Середземному морі. Також угорськими васалами стали волоські князі та відінські болгарські деспоти. Угорщина вела активний наступ проти татар завдавши їм поразки у 1345 р., а також втручалась у справи Італії, головним чином стосовно Неаполітанського королівства, яким також правили Анжу. У внутрішній справах Угорського королівства значну роль грали Другети, Лакцфі, Сеченьї, Гараї, Кудари. Лайош І Анжу створив значний королівський домен, а фінансова система була стабільною. Після смерті Лайоша І розгорнулась боротьба за престол між Карлом Малим Дураццо та Ласло Неаполітанського з неаполітанських Анжу, яких підтримали барони Гараї, Чакі, Марчалі, Хорваті, та Сигізмундом Люксембургом, якого підтримали Лакцфі, Бебеки, Ціллі. Необхідно зауважити, що Сигізмунд Люксембург був першим із угорських королів, який зіткнувся з османською експансією. Він воював проти боснійців, але коли турки почали загрожувати Боснії, то став союзником боснійців та сербів. Під протекторатом Сигізмунда Люксембурга існувала Сербська деспотовина. За владу над Галичиною та Молдовою угорський король конкурував з польським королем Владиславом ІІ – Йогайла. Провальним був тільки чеський напрямок зовнішньої політики. Сигізмунд Люксембург роздавав землі королівського домену і запрошував до Угорського королівства німців та італійців. Після Сигізмунда Люксембурга відбулась династична криза, коли владу над Угорським королівством виборювали династії Габсбургів та Ягеллонів. За умови кризи Угорського королівства у середині XV ст. утворились дві коаліції угорських баронів – одну очолювали Сечі, Гараї, Ціллі, а іншу очолювали Уйлакі та Хуньяді. Янош Хуньяді за часів формального правління в Угорщині Ласло V Постума (Ладіслава Чеського) фактично був регентом королівства. Він не сміг завадити анексії Османами Сербської деспотовини, проте здобув перемогу над турками під Белградом у 1456 р. Угорщина надавала допомогу Волощині та Боснії у протистоянні з Османами. Спадкоємець Яноша Хуньяді Ласло Хуньяді мав підтримку лише баронів Сіладьї, а проти нього утворилась коаліція з Йіскри з Брандиса, баронів Уйлакі, Орсагів, Гараїв. Ласло Хуньяді загинув, а прийшовший йому на зміну Матьяш Хуньяді був вимушений вести війну проти баронів у 50 – 60-х рр. XV ст. Ліквідація Османами Боснійського королівства та те, що турки зробили волоських князів своїми васалами обумовила те, що угорці та турки мали зіткнення на значних теренах. Для того щоб ефективно протистояти Османам Матьяш Хуньяді централізував владу в державі і створив регулярну армію. Угорці за його правління ефективно воювали проти чеських Ягеллонів та австрійських Габсбургів. Матьяш Хуньяді створив центральноєвропейську імперії з Угорського королівства, Чехії, Австрії, Штирії. Змови та виступи знаті проти королівської влади не мали успіхів. При управлінні державою Матьяш Хуньяді спирався на роди Баторі, Запольяї, Сечі, Палоці. За часів правління Матьяша Хуньяді Угорське королівства сягнуло зеніту своєї могутності.
This article is devoted to the history of the Kingdom of Hungary from the beginning of the reign of the Angevin dynasty to the end of the reign of the Hunyadi dynasty. Charles Robert took over the kingdom when it was in a state of feudal anarchy. When Charles Robert was proclaimed king in 1308, many oligarchs did not recognize his authority. Practically until the mid-20-ies of the 14th century this king fought with the barons. The strong power of the king in the Hungarian Kingdom was established in 1326 by Baboniches and Kyosogis in the 30-ies of the 14th century tried to defy the queen with the help of the Habsburgs, but their rebellions were quickly suppressed. In domestic politics, the king relied on the Sechenyis, Akoshes, Drugets, and Ratotes families. Foreign policy was only partially successful in the context of a difficult domestic political situation. The Hungarians succeeded in asserting their suzerainty only in the northern part of Bosnia, and the Vlachs of Muntenia and the Serbs actually became independent from the Hungarians of Angebins. The establishment of the Hungarian Angevins hegemony took place already during the reign of the next king - Lajos I. He took an active part in the war for the Galician-Volyn inheritance and imposed his supremacy on Galicia and part of Volyn. Part of the Gedyminovichis recognized themselves as vassals of Lajos I of Angevin. Croatia was forced to submit, as was most of Venetian Dalmatia. Dubrovnik, which played a significant role in trade on the Mediterranean Sea, became a vassal of the Hungarian kingdom. The Wallachian princes and Vidin Bulgarian despots also became Hungarian vassals. Hungary led an active offensive against the Tatars, defeating them in 1345, and also interfered in the affairs of Italy, mainly in relation to the Kingdom of Naples, which was also ruled by Angevins. In the internal affairs of the Hungarian kingdom, the Drugets, Lakcfies, Szechenyis, Garais, and Kudars played a significant role. Lajos I of Anjou created a substantial royal domain and the financial system was stable. After the death of Lajos I, a struggle for the throne broke out between Charles the Younger of Durazzo and Laszlo of Naples from Neapolitan Angevins, who were supported by the barons of Garai, Caki, Marchali, Horvati, and Sigismund Luxemburg, who was supported by Lakczfi, Bebeki, and Zilli. It should be noted that Sigismund Luxemburg was the first of the Hungarian kings to face the Ottoman expansion. He fought against Bosniaks, but when the Turks began to threaten Bosnia, he became an ally of Bosniaks and Serbs. The Serbian despotism existed under the protectorate of Sigismund of Luxemburg. For power over Galicia and Moldova, the Hungarian king competed with the Polish king Władysław II - Jogaila. Only the Czech direction of foreign policy was unsuccessful. Sigismund Luxemburg distributed the lands of the royal domain and invited Germans and Italians to the Hungarian Kingdom. After Sigismund of Luxemburg, a dynastic crisis occurred, when the Habsburg and Jagiellonian dynasties contested for power over the Hungarian kingdom. Given the crisis of the Hungarian kingdom in the middle of the 15th century two coalitions of Hungarian barons were formed - one was led by Seči, Garai and Cilli, and the other was led by Uylaki and Hunyadi. Janos Hunyadi was actually the regent of the kingdom during the formal rule of Laszlo V Postum (Ladislaus of Bohemia) in Hungary. He was unable to prevent the annexation of the Serbian despotism by the Ottomans, but he won a victory over the Turks near Belgrade in 1456. Hungary provided assistance to Wallachia and Bosnia in the confrontation with the Ottomans. The heir of Janos Hunyadi, László Hunyadi, had the support of only the Silady barons, and a coalition of Jiskra from Brandys, the Uylaki barons, the Orszagis, and the Garais was formed against him. Laszlo Hunyadi died, and his successor, Matias Hunyadi, was forced to wage war against the barons in the 50-ies and 60-ies of the 15th century. The elimination of the Bosnian kingdom by the Ottomans and the fact that the Turks made the Wallachian princes their vassals led to the fact that the Hungarians and the Turks clashed on large areas. In order to effectively oppose the Ottomans, Matias Hunyadi centralized power in the state and created a regular army. During his reign, the Hungarians effectively fought against the Czech Jagiellons and the Austrian Habsburgs. Matthias Hunyadi created a central European empire from the Kingdom of Hungary, the Czech Kingdom, Austria, and Styria. The conspiracies and speeches of the nobles against the royal power did not succeed. When managing the state, Matias Hunyadi relied on the Bathory, Zapolyai, Sech, Palotsi families. During the reign of Matthias Hunyadi, the Hungarian kingdom reached the zenith of its power.
