Самостійницький напрям опозиційного руху в Україні в 50-і – 60-і роки ХХ ст.: історіографічні та теоретичні складові проблеми

Abstract

У статті запропоновано авторське бачення проблеми самостійницького напряму опозиційного руху в Україні в 50 – 60-і роки ХХ ст. Зроблено узагальнення її дослідження, окреслено основні складові самостійницького напряму та прогнозовано перспективні теми її подальшого вивчення. За допомогою системного підходу виявлено особливі періоди історіографії проблеми та тематичні напрями її вивчення. З’ясовано, що домінуючою складовою самостійницького напряму руху опору в 50 – 60-і роки ХХ ст. є діяльність підпільних організацій, які в переважній більшості були сформовані на засадах ОУН та УПА й боролись за Українську Самостійну Державу. Розкрито їх класифікацію та визначено особливості цих структур в різних регіонах України. З’ясовано, що самостійницький напрям руху опору розвивався та мав тенденцію переростання культурного шістдесятництва в політичне. Представники української інтелігенції виборювали право на незалежний розвиток України від Москви, економічне та політичне самостійництво, утвердження національної ідеї, української мови, культури, традицій тощо. Вагомою складовою спротиву проти радянського тоталітаризму в цей час є діяльність української культурно-освітньої та політичної еміграції, яка, перебуваючи на теренах інших держав, розкривала справжнє обличчя імперії СРСР, діяльність її карально-репресивної системи, а водночас – прагнення людини до волі, свободи, самостійності та незалежності України. Політична українська еміграція відкрито пропагувала та боролась за українську ідею словом, друком, матеріальною підтримкою, знаходила різні шляхи комунікації з Великою Україною. Всі три складові самостійницького напрямку опозиційного руху були у постійному взаємозв’язку та взаємовпливах, що складало єдине русло боротьби за самостійність України. Методи дослідження – об’єктивності та історизму, проблемно-хронологічний, статистичний, ретроспективний та компаративний.

The article offers the author's vision of the problem of the independent direction of the opposition movement in Ukraine in the 1950s and 1960s. The main components of the independent trend are outlined and promising topics for its further study are predicted. Special periods of the historiography of the problem and thematic directions of its study are revealed. It was found that the dominant component of the independent direction of the resistance movement in the 1950s and 1960s was the activity of underground organizations, which were mostly formed on the basis of the OUN and UPA and fought for the Ukrainian Independent State. Their classification is revealed and the features of these structures in different regions of Ukraine are determined. It was found that the independent direction of the resistance movement was developing and had a tendency to grow from cultural sixties into a political one. Representatives of the Ukrainian intelligentsia fought for the right to independent development of Ukraine from Moscow, economic and political independence, the affirmation of the national idea, the Ukrainian language, culture, traditions, etc. A significant component of the resistance at this time is the activity of the Ukrainian cultural, educational and political emigration, which revealed the true face of the USSR empire, the activity of its punitive and repressive system, and at the same time – the human desire for the will, freedom, independence and independence of Ukraine. The political Ukrainian emigration openly promoted and fought for the Ukrainian idea in words, in print, and with material support, and found various ways of communication with Greater Ukraine. All three components of the independent direction of the opposition movement were in a constant relationship and mutual influence, which constituted a single direction of the struggle for the independence of Ukraine. The research methods are objectivity and historicism, problem-chronological, statistical, retrospective and comparative.