У статті представлена авторська версія механізмів реалізації культурницьких проєктів на теренах підрадянської України упродовж міжвоєнної доби у їх етнонаціональному вимірі. Методом системного аналізу з’ясовано, що перекладання лікнепу на громадські організації визначалося більшовицькою доктриною масової мобілізації соціальних верств на потреби соціалістичного експеременту, а також відсутністю у держави необхідних фінансових ресурсів під відповідні освітні програми. Це призвело до створення профільного культурно-просвітницького об’єднання «Геть неписемність». Досліджено базові напрямки його діяльності, що полягали у заснуванні пунктів ліквідації неписемності, забезпеченні їх навчальним приладдям, пошуку коштів на справу лікнепу та агітації населення етноменшин за участь у культурницьких програмах. Показано, що в умовах здійснення соціалістичного експерименту товариство «Геть неписьменність» не змогло остаточно виконати поставлену перед ним мету, оскільки до основної його діяльності влада додала низку інших завдань, пов’язаних із соціально-економічними перетвореннями. Окрім організаційно-фінансових проблем на роботу товариства «Геть неписьменність» впливало порушення принципу добросовісності. Шляхом впровадження директив компартійної влади населення нацменшин залучалося до товариства примусово-компанійськими методами. Такий підхід призводив до формалізму, невиконання визначених планів, рецидивів неписьменності. Доведено, що вся культурно-освітня система роботи серед національних меншин України з її громадською інфраструктурою була своєрідним знаряддям утвердження у свідомості різнонаціонального селянства ідеї легітимності компартійного режиму, залучення сільської людності нацменшин до так званих соціалістичних перетворень. Підвищення культосвітнього рівня у середовищі селянських некорінних етногруп, що мало певні здобутки у період «радянського ренесансу» 20-х рр. ХХ ст. і відігравало роль другорядного засобу політосвітній роботі.
The article presents the author's version of the mechanisms for the implementation of cultural projects on the territory of post-Soviet Ukraine during the interwar period in their ethno-national dimension. Using the method of systematic analysis, it was found that the transfer of liknep to public organizations was determined by the Bolshevik doctrine of mass mobilization of social strata for the needs of the socialist experiment, as well as the lack of the state's necessary financial resources for relevant educational programs. This led to the creation of the specialized cultural and educational association "Get Away with Illiteracy". The basic directions of his activities were studied, which consisted in the establishment of points for the elimination of illiteracy, providing them with educational materials, finding funds for the cause of poverty and agitating the population of ethnic minorities for participation in cultural programs. It is shown that in the conditions of the implementation of the socialist experiment, the society "Away with illiteracy" could not finally fulfill the goal set before it, since the authorities added a number of other tasks related to socio-economic transformations to its main activity. In addition to organizational and financial problems, the work of the "Get Illiteracy" society was affected by the violation of the principle of good faith. Through the implementation of directives of the Communist Party government, the population of national minorities was involved in society by coercive and corporate methods. This approach led to formalism, non-fulfillment of defined plans, relapses of literacy. It has been proven that the entire cultural and educational system of work among the national minorities of Ukraine with its public infrastructure was a kind of tool for establishing in the minds of the multi-ethnic peasantry the idea of the legitimacy of the Communist regime, the involvement of the rural population of national minorities in the so-called socialist transformations. The increase in the cultural level among peasant non-native ethnic groups, which had certain gains during the period of the "Soviet renaissance" of the 20s of the 20th century. and played the role of a secondary means of political world work.
