У статті висвітлюється процес формування культурно-освітнього середовища української діаспори в Чехословаччині в 1920-х рр. та її внесок в збереження національної ідентичності. Виявлено, що вже в перші роки свого перебування в Чехословаччині українська інтелігенція почала гуртувались і створювати громадські об’єднання, наукові та культурно-освітні організації. Представлено організації та інституції, які спрямовували свою діяльність на розвиток культури та освіти українців, що прибували до Чехословаччини. Показано, що, створюючи громадські організації та культурно-освітні осередки, українська інтелігенція прагнула презентувати та інтегрувати культурні здобутки українства у соціокультурний простір Чехословаччини, зберегти і примножити культурно-історичну спадщину для майбутніх поколінь. Вона працювала для популяризації української мови, історії та культури. Розкрито важливу роль українського студентства, яке здійснювало активну культурно-просвітницьку діяльність створюючи союзи, товариства, клуби, виставки. У тісній взаємодії з науковцями та громадськими діячами студенти ініціювали безліч важливих зустрічей та наукових форумів. Щоб представити основні напрями культурно-освітньої діяльності організацій української інтелігенції в Чехословаччині, ми розглянули діяльність окремих організацій. Зокрема показано організації, робота яких стала яскравим свідченням культурно-освітньої діяльності: Українське товариство прихильників книги у Празі, Український громадський комітет, Українське педагогічне товариство у Празі, Українські наукові з’їзди у Празі, Український громадський видавничий фонд, Українське правниче товариство в Чехії.
The article highlights the process of formation of the cultural and educational environment of the Ukrainian diaspora in Czechoslovakia in the 1920s and its contribution to the preservation of national identity. It is revealed that in the first years of their stay in Czechoslovakia, Ukrainian intellectuals began to unite and create public associations, scientific, cultural and educational organizations. The author presents organizations and institutions that aimed to develop the culture and education of Ukrainians arriving in Czechoslovakia. It is shown that by creating public organizations and cultural and educational centers, the Ukrainian intelligentsia sought to present and integrate the cultural achievements of Ukrainians into the socio-cultural space of Czechoslovakia, to preserve and enhance the cultural and historical heritage for future generations. She worked to popularize the Ukrainian language, history, and culture. The author reveals the important role of Ukrainian students, who carried out active cultural and educational activities by creating unions, societies, clubs, and exhibitions. In close cooperation with scholars and public figures, students initiated many important meetings and scientific forums. To present the main directions of the cultural and educational activities of Ukrainian intellectuals' organizations in Czechoslovakia, we have examined the activities of specific organizations. In particular, we show the organizations whose activities have become a vivid testament to cultural and educational activities: The Ukrainian Society of Book Supporters in Prague, the Ukrainian Public Committee, the Ukrainian Pedagogical Society in Prague, the Ukrainian Scientific Congresses in Prague, the Ukrainian Public Publishing Foundation, and the Ukrainian Law Society in the Czech Republic.
