Метою публікації є вивчення інформаційного потенціалу місцевої церковної періодики для сучасної археологічної науки.Наукова новизна полягає у приверненні уваги археологічного суспільства до нестандартних джерел отримання інформації для історії археологічної науки та формування узагальнюючих відомостей про археологічні пам’ятки та знахідки матеріальної культури.Висновки. Можна з упевненістю констатувати, що Єпархіальні відомості можуть бути не лише джерелом для історії археологічної науки (в плані участі духовенства та церковних громад у накопиченні археологічних знань), а й прямим джерелом даних про знахідки, їх локацію та характер.Весь обсяг матеріалу щодо археології, представлений у вивчених колекціях Єпархіальних відомостей, можна розділити на 3 основні групи: 1)офіційні розпорядження про охорону пам’яток давнини; 2)повідомлення про церковні інституції (товариства, комісії, музеї); 3)нариси про місцевості та населені пункти.Перша група матеріалів показує процес включення духовенства у процес виявлення та збереження пам’яток культури та археології. Тут же відзначено участь духовенства в Археологічних з’їздах у Києві та Одесі.Величезний пласт публікацій Єпархіальних відомостей представлено матеріалами про роботу місцевих церковно-археологічних товариств – звіти Товариств, хроніка та зміст окремих засідань, дослідницькі матеріали тощо.Важливим джерелом історико-краєзнавчої інформації про населені пункти та їх околиці є історико-статистичні нариси, які регулярно публікувалися в Єпархіальних відомостях. Одним із розділів таких нарисів був «Археологічні пам’ятки», де необхідно було описати вали, городища, кургани, печери, пальові (озерні) споруди, дольмени, стоянки кам’яної доби (kjoekkenmoeddinger) тощо. Багато нарисів несуть у собі цікавий матеріал для сучасної археології у розрізі не лише історії науки, а й у практичній площині, вказуючи місця зниклих пам’яток, знайдених скарбів та одиничних знахідок.
The purpose of the publication is to study the informational potential of local church periodicals for modern archaeological science. The scientific novelty is in drawing the attention of the archaeological community to non-standard sources of obtaining information for the history of archaeological science and the formation of generalizing information about archaeological sites and finds of material culture. Conclusions. It can be stated with certainty that ‘Eparchialnyie Vedomosti’ can serve not only as a source for the history of archaeological science (in terms of the participation of the clergy and church societies in the accumulation of archaeological knowledge), but also as a direct source of information on finds, their location, and nature. The entire amount of material related to archeology, presented in the studied collections of the ‘Eparchialnyie Vedomosti’, can be divided into 3 main groups: 1) authoritative orders on the protection of antiquities; 2) reports about church institutions (societies, commissions, museums); 3) analytical reviews on localities and settlements. The first group of materials shows the process of involving the clergy in the process of discovering and preserving cultural and archeological sites. The participation of the clergy in the Archaeological Congresses in Kyiv and Odesa is also associated with this group. A great number of publications of ‘Eparchialnyie Vedomosti’ are represented by materials on the activities of local church-archaeological societies – reports of the societies, event chronicles and details of some meetings, research materials, etc. An important source of historical and local lore information about settlements and their outskirts is historical and statistical analytical reviews, which were regularly published in ‘Eparchialnyie Vedomosti’. One of the sections of such reviews was ‘Archaeological Sites’, where it was necessary to describe ramparts, settlements, burial mounds, caves, pile (lake) structures, dolmens, Stone Age sites (kjoekkenmoeddinger), etc. Many reviews contain interesting material for modern archeology not only in the context of the history of science but also in practical terms, pointing to the places of disappeared sites, found troves, and single finds.