У статті здійснено огляд розвитку бандурного мистецтва XVIІ – XVIII століття, з виокремленням характерних рис, історичного впливу та соціокультурними процесамитого часу. Аргументовано, що бандурництво виступає як яскравий приклад інструментальної музики та стає елементом елітарної культури. Здійснено аналіз теоретичного та практичного значення музичного мистецтва зазначеного періоду, оскільки він характеризується інтенсивним розвитком музичної культури. Світська професійна вокальна та інструментальна музика, яка існувала в поміщицьких садибахі військових частинах, з XVII століття почала розвиватися і в містах.Гетьмани та старшина приділяли велику увагу питанню виховання нових музичних кадрів. Це включало направлення обдарованої молоді на навчання, а також відкриття освітніхзакладів. Серед найбільш відомихможна виділити Глухівську музичну школу, в якій здійснювали підготовку співців та бандуристів для придворної капели у Петербурзі. У статті є згадка про одного з її випускників – придворного бандуриста Г. Любистка.Бандурництво у зазначений період стало не лише музичним явищем, але й важливим символом елітарної культури, що відображала дух та ідентичність українського народу. Бандуристи виступали як голоси свого часу, зберігаючи та передаваючи неповторність української культурної спадщини через покоління.Автор публікації, аналізуючи історико-культурні джерела і мистецтво-знавчу літературу, зазначає, що у XVIІ – XVIII століттях, Україна була місцем багатошарової культурної палітри, яка відображалася у різноманітних аспектах життя та мистецтва. Однією з таких виразних форм культурного вираження було бандурництво, що стало не лише музичним феноменом, але й видом елітарної культури.
The article reviews the development of bandura art in the 17th –18th centuries, highlighting the characteristic features, historical influence and socio-cultural processes of that time. It has been argued that bandurnyk acts as a vivid example of instrumental music and becomes an element of elite culture. An analysis of the theoretical and practical significance of the musical art of the specified period has been carried out, as it is characterized by the intensive development of musical culture. Secular professional vocal and instrumental music,
which existed in landowner estates and military units, began to develop in cities from the 17th century.
Hetmans and elders paid great attention to the issue of educating new musical personnel. This included sending gifted youth to study, as well as opening educational institutions. Among the most famous, we can single out the Glukhiv School of Music, which trained singers and bandurists for the court chapel in
Petersburg. The article mentions one of its graduates – the court bandurist H. Lyubistok. In this period, bandurnykh became not only a musical phenomenon, but also an important symbol of elite culture that reflected the spirit and identity of the Ukrainian people. Bandurists acted as the voices of their time, preserving and transmitting the uniqueness of Ukrainian cultural heritage through the generations.
The author of the article, analyzing historical and cultural sources and art literature, notes that in the 17th – 18th centuries, Ukraine was a place of a multilayered cultural palette, which was reflected in various aspects of life and art. One of such expressive forms of cultural expression was bandur, which became not only a musical phenomenon, but also a type of elite culture.
