У цьому дослідженні проводиться оцінка ступеня адекватності сучасних сутнісних та концептуальних підходів у розумінні стильової трансформації зображального мистецького канону на прикладі феномену стильової синкретичності Стародавнього Єгипту часів пізньої античності під впливом греко-римської художньо-образної й філософської парадигми. Уточняються та доповнюються роль і значення цього процесу, коригується смислове та символьне навантаження цього культурного феномену. Мета статті — переосмислити сутність трансформації зображального мистецького канону греко-римського Єгипту на стику стильових епох, а також суттєве коригування, уточнення, доповнення й розширення деяких культурологічних аспектів цього явища. З огляду на досягнені результати дослідження, запропонувати альтернативний підхід щодо значущості ролі художньо-образних і сакральних факторів у цьому складному міжкультурному процесі. Методологія дослідження передбачає застосування загальнонаукових, комбінованих і спеціальних методів, серед яких помітне значення отримали: метод аналізу і синтезу для виокремлення суті й ролі стильової трансформації; історично-порівняльний метод для виявлення стильових відмінностей; метод культурологічного дедуктивного абстрагування й моделювання для визначення критеріїв синкретичної належності; метод канонічного групування для встановлення трансформаційних наслідків у сакральному зображальному контексті; стильовий кореляційний метод у галузі мистецтва для уніфікації мистецького продукту; індуктивно-логічний метод. Наукова новизна полягає в переоцінці ролі та значення трансформаційних стильових процесів мистецтва, обґрунтуванні альтернативних підходів щодо різних аспектів цього явища, які передбачають більший ступінь об’єктивності й адекватності, впровадження уточнених і розширених понять для уніфікованості культурологічних категорій у зображальному каноні та абстрагованих сакральних традиціях. У висновках пропонується визначення трансформації мистецького зображального канону в умовах зміни стильових епох як безперервного процесу художньо-образної адаптації, заміщення, естетичного вдосконалення певних провідних символьних та смислових елементів сюжетної лінії, збагаченої сакральним контентом. У межах цього синкретичного злиття стилю утворюється своєрідний мистецький продукт зображальної трансформації. Запропоновано п’ять критеріїв. На загальному рівні: композиційна цілісність, художня єдність та залученість канонічного контексту до всіх елементів стилю. На елементарному рівні: прагнення до принципів гармонії та ступінь уніфікованості. Загальне значення, сутність і роль трансформації зображального мистецького канону греко-римського Єгипту на стику стильових епох є вирішальними у вивченні таких мистецьких процесів сучасного етапу культурної історії людства.
This study evaluates the degree of adequacy of modern substantive and conceptual approaches in understanding the stylistic transformation of the visual art canon on the example of the phenomenon of stylistic syncretism of Ancient Egypt of late antiquity under the influence of the Greco-Roman artistic and philosophical paradigm. The role and meaning of this process are clarified and supplemented, the semantic and symbolic load of this cultural phenomenon is adjusted. The purpose of the article is to rethink the essence of the transformation of the pictorial artistic canon of Greco-Roman Egypt at the junction of stylistic eras, as well as a significant adjustment, clarification, addition and expansion of some cultural aspects of this phenomenon. In view of the achieved research results, to propose an alternative approach regarding the significance of the role of artistic and sacred factors in this complex intercultural process. The research methodology involves the use of general scientific, combined and special methods, among which the following have gained significant importance: the method of analysis and synthesis, to distinguish the essence and role of stylistic transformation; a historical-comparative method for identifying stylistic differences; the method of cultural deductive abstraction and modeling to determine the criteria of syncretic affiliation; the method of canonical grouping to establish transformational consequences in a sacred pictorial context; stylistic correlation method in the field of art for the unification of the artistic product; and the inductive-logical method. The scientific novelty consists in the reassessment of the role and significance of the transformational stylistic processes of art, the substantiation of alternative approaches to various aspects of this phenomenon, which involve a greater degree of objectivity and adequacy, the introduction of refined and expanded concepts for the unification of culturological categories in the pictorial canon and abstract sacred traditions. The conclusions suggest the definition of the transformation of the artistic pictorial canon in the conditions of changing stylistic eras as a continuous process of artistic adaptation, replacement, aesthetic improvement of certain leading symbolic and semantic elements of the storyline enriched with sacred content. As part of this syncretic fusion of style, a peculiar artistic product of pictorial transformation is formed. Five criteria are proposed. At the general level: compositional integrity, artistic unity, and the involvement of the canonical context in all elements of style. At the elementary level: striving for the principles of harmony and the degree of uniformity. The general meaning, essence and role of the transformation of the visual art canon of Greco-Roman Egypt at the junction of stylistic epochs are decisive in the study of similar artistic processes of the modern stage of the cultural history of mankind.
