Короткий опис(реферат):
Розглядається практика взаємних обмінів військовополоненими між Україною та Росією, що набула поширення з 2014 року в ході російсько-української війни та активізувалася з початком широкомасштабного вторгнення держави-агресора у лютому 2022 року. На підставі аналізу змісту Гаазької (1907 р.) та Женевських (1929/1949 рр.) конвенцій про військовополонених зроблено висновок про відсутність у міжнародному гуманітарному праві з питань військового полону інституту обміну військовополоненими в ході бойових дій, а чинний конвенційний інститут репатріації військовополонених, може бути задіяний тільки по завершенні війни. На думку автора, наявність непередбачених міжнародним гуманітарним правом взаємних обмінів військовополоненими, які періодично проводяться Україною та рф в умовах активних бойових дій, є свідченням гібридного характеру війни що триває. Реальність російсько-української війни робить очевидним висновок: питання обмінів військовополоненими потребує міжнародноправового врегулювання з урахуванням зміни характеру воєнних конфліктів сучасності та посилення їх гібридної складової. Його результатом має стати створення відповідного міжнародноправового інституту обміну військовополоненими.