У представленому тексті розглядається питання змісту та діапазону спільноти білорусів, зокрема, їх зв’язків з російськістю (а також радянськістю). Основні роздуми присвячені періоду незалежності останніх двадцяти двох років. Джерельною базою дослідження є в основному соціологічні дослідження, які проводяться в Білорусі незалежними дослідницькими центрами. Вони вказують на те, що процеси, які відбуваються в Білорусі, мають дихотомічний характер. По-перше, після понад двадцяти років незалежності переважна більшість білорусів приймають білоруську державність, дедалі більше усвідомлюють свою окремішність, проте, сила цих віднесень невелика, в основному стосовно інших цінностей, особливо матеріальних, меншою мірою пов’язаних зі свободою. По-друге, з часу розпаду Радянського Союзу чітко посилилися процеси мовної, а до певної міри також культурної русифікації суспільства (наприклад, російськомовна «попса», масова література, телебачення), яке дізнається про зовнішній світ в основному з російських ЗМІ (і російські, і білоруські ЗМІ показують Захід традиційно в поганому світлі). Білоруси досі не заіснували як повністю сформована нація західного типу, тобто так, як її розуміють у європейській традиції, у тому числі в науковому дискурсі. Майбутнє Білорусі стане витвором сучасної білоруської молоді, яка, у переважній більшості, російськомовна, аполітична, чітко зорієнтована на матеріальну сферу, а не на сферу цінностей, не хоче ангажуватися не лише в революційну, але і у виразну опозиційну діяльність. Вона орієнтована на саму себе, а не на боротьбу за ідеї, у тому числі, ідеї національні. Якщо вона і ставиться з дистанцією до Росії (хоч сама занурена в російську культуру), то лише з практичних причин, так само, як із меркантильних причин позирає в бік Заходу.
The article discusses the question of selected distinctive features of Belarusian collective identity, especially their connections with Russian, and also Soviet, patterns. Focusing on the period of Belarusian independence of the last twenty-two years, the text draws mainly on sociological research conducted in Belarus by independent research centres. As indicated, processes currently developing in the country are characterised by an underlying dichotomy. Firstly, over two decades after independence, the vast majority of Belarusians accept their own statehood and are increasingly aware of their distinctiveness. However, the intensity of these convictions is relatively low, especially in relation to other values, especially material, and, to a limited extent, liberal ones. Secondly, since the fall of the Soviet Union the process of linguistic Russification has clearly intensified. To some extent, this is also the case of cultural Russification, as can be seen from the popularity of Russian-language pop music (popsa), popular literature and television. Belarusian society has access to information about the outside world mainly from the Russian media, and both Russian and Belarusian sources traditionally present an unfavourable picture of the West. In terms of European tradition, including academic discourse, Belarusians have not yet emerged as a fully developed nation of the occidental type. The future of the country will be forged by the younger generation, which is predominantly Russian-speaking, apolitical and firmly oriented towards material values. The vast majority of young people do not want to engage in political opposition, not to mention a revolution. They are self-oriented, uninterested in fighting for ideals, national ones included. If they distance themselves from Russia (even though they are immersed in Russian culture), it is for pragmatic reasons. Likewise, turning towards the West stems from mercantile considerations.
