Культура пам’яті у мистецьких рефлексіях війни (на прикладі проєкту «війна в Україні: візуальні виміри пам’яті»)

Abstract

Статтю присвячено дослідженню особливостей мистецьких рефлексій культури пам’яті в умовах російсько-української війни. Семантичні виміри війни розкриваються у мистецтві, у різноманітті виражальних засобів сучасних медіа, нових комунікативних практиках, теоретичних розвідках феномену пам’яті у культурно-травматичному дискурсі. У комунікативному проєкті «Війна в Україні: візуальні виміри пам’яті» (на матеріалі мистецької акції ВОЛЬНАНОВА) відстежено особливості впливу мистецьких рефлексій на взаємодію індивідуальної і колективної пам’яті. Метою статті є розкриття особливостей культури пам’яті у комунікативних проєктах, що звернено до мистецьких рефлексій подій російсько-української війни. Методологія дослідження спирається на культурологічний, аксіологічний, герменевтичний підходи, що дозволяє гранично широко дослідити культуру пам’яті під час війни у міждисциплінарних контекстах зокрема у культурнотравматичному дискурсі. Наукова новизна полягає в тому, що охарактеризовано зміни в емоційній культурі та культурі пам’яті українців протягом року війни, обгрунтовано комунікативну, просвітницьку, культуротворчу та терапевтичну роль мистецьких проєктів, що присвячено осмисленню війни у візуальних образах. У процесі дослідження автори дійшли висновку, що у полі візуальних образів, побудованих на наративах війни, індивідуальне і колективне узгоджуються у динамічному комунікативному дискурсі травми війни, що дає імпульс для розкриття екзистенційних переживань як авторів, так і глядачів, подолання детермінованих травмами війни режимів мовчання та емоційної стагнації, сприяє адаптації до нових умов цивілізаційних викликів, розвитку критичного мислення та здатності вирішувати концептуальні дилеми у стані культури «війна». Важливості набувають нові функції наративних практик (розширене оповідання), естетичних практик (вираження почуттів за допомогою образів), комунікативних практик (обговорення та порівняння концептів). Досліджено особливості метафоричної мови і характер поєднання різних часових і просторових вимірів пам’яті, що презентує важливу зміну в культурі пам’яті українців: перехід від вираження емоційного переживання травматичного досвіду до його осмислення у концепті, більш ширшому контексті індивідуальної історії і колективної пам’яті. Це відповідає індивідуалізму, як родовій рисі ідентичності українців та тенденціям формування нової колективності під час війни, яка заснована на живому діалозі.

The article is devoted to the study of the peculiarities of artistic reflections on the culture of memory in the context of the Russian-Ukrainian war. The semantic dimensions of the war are revealed in art, in the variety of expressive means of modern media, new communication practices, and theoretical studies of the phenomenon of memory in cultural and traumatic discourse. The communication project “War in Ukraine: Visual Dimensions of Memory” (based on the material of the VOLNANOVA artistic action) traces the peculiarities of the influence of artistic reflections on the interaction of individual and collective memory. The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the culture of memory in communication projects, which is addressed to artistic reflections on the events of the Russian-Ukrainian war. The research methodology is based on cultural, axiological, and hermeneutical approaches, which allows for a very broad study of the culture of memory during the war in interdisciplinary contexts, including cultural and traumatic discourse. The scientific novelty of the study is that it characterizes the changes in the emotional and memory culture of Ukrainians during the war year, and substantiates the communicative, educational, cultural, and therapeutic role of art projects that focus on understanding war in visual images. In the course of the study, the authors concluded that in the field of visual images based on war narratives, the individual and the collective are reconciled in a dynamic communicative discourse of war trauma, which gives an impetus to reveal the existential experiences of both authors and viewers, and viewers, overcoming the regimes of silence and emotional stagnation determined by the trauma of war, promotes adaptation to new conditions of civilizational challenges, development of critical thinking and the ability to solve conceptual dilemmas in the state of the culture of war. New functions of narrative practices (extended storytelling), aesthetic practices (expression of feelings through images), and communicative practices (discussion and comparison of concepts) are gaining importance. The features of metaphorical language and the nature of the combination of different temporal and spatial dimensions of memory are studied, which represents an important change in the culture of memory of Ukrainians: the transition from expressing the emotional experience of traumatic experience to its comprehension in a concept, a broader context of individual history and collective memory. This is in line with individualism as a generic feature of Ukrainian identity and the tendencies of forming a new collectivity during the war based on a lively dialogue.