«Тверда сила» Ізраїлю як вектор захисту національних інтересів крізь призму російсько-української війни

Abstract

У статті проаналізована глобальна політична обстановка, де РФ прагне відновити своє привілейоване становище та підірвати американське лідерство, використовуючи повномасштабні вторгнення в різні країни, зокрема й Україну. Зазначено, що війна в Україні відкрила можливості для інших країн покращити свій імідж через публічну дипломатію та застосування різних форм сили. Відзначено недостатню та неадекватну міжнародну реакцію на російську агресію, зокрема західних держав. У контексті цього підкреслено, що Ізраїль визначає свою позицію підтримки України, але має свої обмеження: країна активно сприяє Україні гуманітарною та медичною допомогою, проте голосування за резолюції ООН свідчить про баланс між моральними відчуттями та національними інтересами. У порівняльному аналізі «твердої сили» держав автори підкреслюють відносно обмежені воєнні ресурси РФ та характеризують Ізраїль як стабільну та потужну країну в регіоні. Зазначається, що загроза для Ізраїлю викликана екзистенційним страхом через територіальне та історичне невизнання. Підкреслено, що відбулася зміна позиції Ізраїлю щодо РФ через геополітичні зміни, де країна визнає важливість балансу між історією та сучасними реаліями, водночас, усвідомлюючи можливі наслідки гніву РФ, Ізраїль утримується від прямої підтримки України та обмежує постачання зброї, що викликає критику за моральний вибір у світлі російської агресії.

The article analyzes the global political situation where Russia seeks to restore its privileged position and undermine American leadership by employing full-scale invasions into various countries, including Ukraine. It notes that the war in Ukraine has provided opportunities for other nations to enhance their image through public diplomacy and the application of various forms of force. The insufficient and inadequate international response to Russian aggression, particularly from Western states, is emphasized. In this context, it is highlighted that Israel defines its position in supporting Ukraine but has its limitations. While actively assisting Ukraine with humanitarian and medical aid, Israel's voting in UN resolutions reveals a balance between moral sentiments and national interests. In a comparative analysis of the "hard power" of states, the authors underscore Russia's relatively limited military resources and characterize Israel as a stable and powerful country in the region. The threat to Israel is noted to stem from existential fears due to territorial and historical non-recognition. The article emphasizes a shift in Israel's stance towards Russia amid geopolitical changes, recognizing the importance of balancing history with contemporary realities. Simultaneously aware of potential repercussions of Russia's anger, Israel refrains from direct support to Ukraine and restricts arms supplies, eliciting criticism for its moral choice in light of Russian aggression.