Проблема заїкання: фізіологія, психологія, причини виникнення (Ближній Схід, Київська Русь, V—XVII століття)

Abstract

У статті розглянуто різні підходи до діагностики лікування й корекції проблеми заїкання в давні часи. Зокрема, мова йде про Ближній і Середній Схід, Русь V–XVII ст. Згадуються праці Орибазія, Антили, А. Амидського, П. Егінського, лікарські підходи Авіценни, який здобув світову славу завдяки «Канону лікарської науки» – енциклопедичному звіту медичних знань стародавнього світу, що є підсумком поглядів і досвіду давньогрецьких, римських, індійських і середньоазіатських лікарів. Він не обмежився переказом минулого, а підвів критичний підсумок розвитку медицини до XI ст. Більшість мислителів і лікарів того часу об’єднує те, що в тогочасних авторів з питань подолання заїкання зустрічаються, окрім фізіологічних підходів, також численні вказівки на необхідність використання різних полегшувальних і коригувальних механічних засобів і рухових вправ для покращення мовлення й звільнення від заїкання. Стародавні ж слов’яни часто розуміли мовленнєві порушення як хворобу чи недуг, послані на людину вищими або темними силами. Однак посилення потужності Київської Русі та розвиток культурних зв’язків з іншими державами (насамперед із Візантією, Арабськими халіфатами) сприяли накопиченню й удосконаленню знань з медицини, психології, культури, педагогіки. На Русі довгий час лишалися широко відомими лікарські порадники-травники, які були продуктами колективної творчості. Вони перекочовували з країни в країну, перекладалися з однієї мови іншою, доповнювалися й змінювалися. Ці рукописні лікарські порадники відрізнялися дуже широким і строкатим змістом. Але вже в той час мислителі й лікарі звертали увагу не лише на фізіологію, а й убачали ефективність лікування заїкання, впливаючи на психологію індивіда та змінюючи її.

The article considers different approaches to the diagnosis of treatment and correction of the problem of stuttering in ancient times. In particular, we are talking about the Middle East, Kyivan V–XVII centuries. Mention is made of the works of Oribasius, Antil-les, A. Amidsky, P. Aeginsky, the medical approaches of Avicenna, who gained world fame thanks to the “Canon of Medical Science” – an encyclopedic report of medical knowledge of the ancient world, which is the result of Greek, Roman, Indian and Indian ancient. He did not limit himself to the translation of the past: he summed up the critical result of the development of medicine to the XI century. Most thinkers and physicians at the time agreed that the authors of stuttering at the time had, in addition to physiological approaches, numerous indications of the need to use various relieving and correcting mechanical means and motor exercises to improve speech and relieve stuttering. The ancient Slavs often understood speech dis-orders as a disease or illness sent to a per-son by higher or dark forces. However, the strengthening of the power of Kievan Rus and the development of cultural ties with other states (primarily with Byzantium, the Arab Caliphates) contributed to the accumulation and improvement of knowledge in medicine, psychology, culture, pedagogy. In Kievan Rus, herbal counselors, who were the products of collective creativity, remained widely known for a long time. They moved from country to country, translated from one language to another, supplemented and changed. These handwritten medical guides had a very broad and varied content. But even at that time, thinkers and doctors paid attention not only to the physiology, but also saw the effectiveness of treatment of stuttering, swimming and changing the psychology of the individual.