У статті досліджено практику грантового стимулювання розвитку креативних індустрій на прикладі УКФ як перспективний механізм інституційної підтримки культури в цілому. Наголошено на помітному зсуві у визнанні державою креативних індустрій як важливої економічної та культурно-політичної галузі, починаючи від 2018 року. Проаналізовано статистику подання різноманітних проектів для розгляду УКФ; різноманітність і перспективність реалізації численних культурних напрямків в рамках інституційної підтримки, попри опосередкованість та фрагментарність емпіричних даних, виділено як ключові риси. В результаті аналізу зроблено висновок про розрахованість основного продукту культурних індустрій на рустикальну місцевість у зв’язку з особливостями його реалізації для реципієнта (фестивалі, події від відкритим небом). Наголошено на потенціалі локальних культурних ініціатив для розвитку місцевих громад. Необхідність взаємодії секторів та галузей, а також ефективне координування процесів з боку широкого спектру залучених акторів, від держави до фасилітаторів проектів, запропоновані як ключовий орієнтир у реалізації потенціалу креативних індустрій. Підкреслено потребу запозичення кращого закордонного досвіду та потенційну можливість його імплементації в конкретних постсоціалістичних умовах.
The article studies the practice of grant stimulation of the development of creative industries (the case of UCF) as a promising mechanism of the institutional support of culture. Emphasis is placed on a significant shift in the state’s recognition of creative industries as an important economic and cultural-political sector since 2018. The author analyses the statistics of submission of different projects for UKF consideration; the diversity and prospects for the implementation of numerous cultural trends in the framework of institutional support are regarded as key features despite the indirectness and fragmentation of empirical data. By relying on analysis, the research concludes the calculation of the main product of cultural industries for the rustic area given the peculiarities of its implementation for the recipient (festivals, open-air events). Potential of local cultural initiatives for the development of local communities is stressed. The author proposes to consider the need for the interaction between sectors and industries, as well as an effective coordination of processes by involved actors (from the state to project facilitators) as a landmark in the fulfilment of the potential of creative industries. The necessity to borrow the best foreign experience and the potential for its implementation in specific post-socialist conditions are emphasized.
