У статті аналізується проблема харизми людини у рамках підходу метаантропології Н. Хамітова, в якому виділяються такі виміри людського буття, як буденний, граничний і метаграничний, а також підхід андрогінаналізу як метод гармонізації чоловічого та жіночого начал особистості, які у вищих своїх проявах стають духовністю та душевністю. Відзначається, що харизма – це проявлений екзистенціальний шарм особистості, який водночас актуалізує й інших людей на позитивні життєві й особистісні трансформації. Аналізуються екзистенціальні типи харизми в бутті людини та умови їх пробудження. Робиться висновок, що лише у метаграничному бутті розкривається дійсна, екзистенціально-комунікативна харизма людини як духовно-душевна та тілесна цілісність, гармонійно поєднуючи не лише зовнішні, а й внутрішні, особистісні та соціальні прояви людини. Така харизма виражається у вірі у себе та Іншого, з одного боку, й творенні власної життєвої місії – з іншого. Вона характеризується духовним, творчим удосконаленням своєї особистості та тіла заради служіння людству та душевною теплотою стосовно нього.
The article analyzes the problem of human charisma within the approach of N. Khamitov’s meta-anthropology, which highlights three dimensions of human existence: ordinary, ultimate and transcendental, as well as androgyn-analysis approach, as a method of harmonization of male and female principles of personality, which become spirituality and soulfulness in its highest manifestations. The article notes, that charisma is also a manifested existential charm of a personality, which, at one time, actualizes other people on positive life and personal transformations. The existential types of charisma in human being and conditions for their awakening are analyzed. The article proves that charisma is worldview characteristic, which gives a person not only a privilege in society because of her personal achievements, it is also expressed in sincere love and understanding of oneself and others. This leads both to a deepening of the qualities of individual charisma and to its expansion to the scale of a couple, team or social group. The conclusion is made, that only in transcendental human being man’s real existential-communicative charisma reveals itself as a spiritual and bodily integrity, harmoniously connecting not only external but also internal, personal and social human manifestations. Such a charisma is expressed in faith in oneself and in one another, and in the creation of one’s own life mission. It is characterized by spiritual, creative improvement of one’s personality for serving to humanity and soulful warmth towards it.
