У статті охарактеризовано телебачення як соціокультурний феномен, доведено актуальність застосування культурологічного підходу до його вивчення. Наголошено на помилковості тлумачення телебачення суто як засобу масової інформації, натомість звернено увагу на потребу розгляду телебачення як простору, середовища чи навіть середовищ, в яких продукуються і передаються культурні цінності. Акцентовано, що дослідження телебачення в межах культурології передбачає застосування певних методів і підходів, які, не заперечуючи здобутих досягнень в його вивченні, дали б змогу міждисциплінарно проаналізувати його і як важливу медіаструктуру, і як атрибут глобалізації, і як соціокультурний феномен. Обґрунтовано необхідність невпинного коригування теоретичних положень, що описують певний етап розвитку телебачення та його специфічні особливості, зумовлену складністю, швидкою трансформацією самого об’єкта дослідження.
The article examines television as a socio-cultural phenomenon and highlights the relevance of applying a cultural approach to its study. The author emphasizes the fallacy of interpreting television as a mass medium exclusively and draws attention to the need to consider television as a space, environment or even medium in which cultural values are produced and transmitted. It is underlined that the study of television within the framework of cultural studies involves the use of specific methods and approaches that, without denying the achievements in its examination, would allow an interdisciplinary analysis of it as an essential media structure, as an attribute of globalization, and as a socio-cultural phenomenon. The necessity of continuous adjustment of theoretical provisions describing
a particular stage of television development and its specific features due to the complexity and rapid transformation of the object of study is justified.
