Bektashism in Egypt, Iraq and Turkey

Abstract

This article provides general information about the founder, Haji Bektash Veli and history of Bektashism, which is one of the oldest branches and tariqas of Sufism (Sufism, also known as Tasawwuf) within the Islamic religion, which was formed in the city of Mecca on the Arabian Peninsula in the 7th century and began to form in the 8th-9th centuries and has adopted the spiritual growth and development of a person as its goal, which originated in the 13th century and whose current centers are Tirana, the capital of Albania and the Hajibektash region of the Nevshehir province in Turkey. The wide geography and ethnic groups are considered, where the tariqa, which appeared on the territory of Anatolia, spread and formed in one or another period. As the main topic of the article, the stages of the formation of the Bektashism in Egypt, Iraq and Turkey (mostly in the Ottoman Empire) were studied, and the path of development of this movement in these countries was also considered. The functions of the bektashism, its relations with the state and the army, the attitude of the heads of state, especially the Ottoman sultans, towards this movement during their rule, connection with the ongoing social and political events, ethnic communities and small nationalities that the tariqa gathered its supporters in different periods, famous personalities who were part of the tariqah, as well as distribution, systematization, certain causes of the tariqa, as well as stages such as disintegration as a result of prohibitions as a whole has been investigated. This article provides general information about Bektashism communities established in the mentioned countries, as well as Bektashi khaniqah that existed in and around the city of Cairo, Egypt, Karbala, Najaf, Baghdad, Samərra, Kadhimiya and other cities of Iraq, in various provinces of Turkey, their main activities, founders (sheikhs) and members (dervishes).

У цій статті подано загальну інформацію про засновника Хаджі Бекташа Велі та історію бекташизму, який є одним із найдавніших напрямів і таріків суфізму (суфізм, також відомий як тасаввуф) у межах ісламської релігії, яка сформувалася в місті Мекка Аравійський півострів у 7 столітті і почав формуватися у 8-9 століттях і прийняв духовне зростання та розвиток людини як свою мету, що виникло в 13 столітті та нинішніми центрами якого є Тирана, столиця Албанії та район Хаджибекташ провінції Невшехір в Туреччині. Розглянуто широку географію та етнічні групи, де в той чи інший період поширювався та формувався тарикат, що виник на території Анатолії. В якості основної теми статті досліджено етапи становлення бекташизму в Єгипті, Іраку та Туреччині (переважно в Османській імперії), а також розглянуто шляхи розвитку цього руху в цих країнах. Функції бекташизму, його відносини з державою та армією, ставлення глав держав, особливо османських султанів, до цього руху під час їх правління, зв'язок із суспільно-політичними подіями, що відбуваються, етнічними спільнотами та малими народностями, які тарикат збирав своїх прихильників у різні періоди, відомих особистостей, які входили до тарікату, а також досліджено поширення, систематизацію, певні причини виникнення тарікату, а також такі етапи, як розпад внаслідок заборон в цілому. У цій статті подано загальну інформацію про бекташські громади, створені у згаданих країнах, а також бекташські ханіки, які існували в і навколо міст Каїр, Єгипет, Кербела, Наджаф, Багдад, Самарра, Кадімія та інших містах Іраку, в різних провінціях Іраку. Туреччина, їхня основна діяльність, засновники (шейхи) та учасники (дервіші).