Мета – обґрунтування застосування легкоатлетичних вправ в тренуванні спринту регбістів. Методи: теоретичні методи педагогічного дослідження. Результати та їх обговорення. Сучасна гра в регбі вимагає від гравця, незалежно від його амплуа і позиції на полі у грі, бути готовим до виконання нетривалих, повторюваних спалахів бігу з високою інтенсивністю. Встановлено, що структура спринту гравців в регбі є схожою на дії бігуна-спринтера, який має виконати біг зі старту або моментальне потужне прискорювання у русі. Результати аналізу науково-методичної літератури та педагогічного моделювання продемонстрували, що для покращення спринтерських показників регбіста тренеру з фізичної підготовки необхідно включити в програму тренувань пліометричні вправи, швидкі присідання зі штангою, буксирування саней та вправи, спрямовані на вдосконаленням техніки спринтерського бігу. Саме ці практичні та науково перевірені в сфері легкої атлетики засоби визначають вплив на структуру спринтерських здібностей регбістів, тотожний спринтерським характеристикам гравця на полі. Висновки. Встановлено, що гравці в регбі потребують вміння виконувати потужні швидкі рухи відповідно до структури, притаманної бігунам на короткі дистанції Відтак, виникає можливість побудови програми спринтерського тренування із застосуванням вправ та методології підготовки бігунів на короткі дистанції. Спринтерські вправи мають бути підібрані з урахуванням потужних короткочасних спринтів, які притаманні діям гравця у регбі під час гри. В той же час, має бути врахована необхідність готовності до їх серійного виконання. Відтак, перспективним розробка методики застосування елементів підготовки спринтера при побудові спринтерської підготовки гравців-регбістів.
Aim – to justify the use of athletics exercises in the sprint training of rugby players. Methods: theoretical methods of pedagogical research. Results and discussion. The modern game of rugby requires a player, regardless of his role and position on the field in the game, to be prepared to execute short, repetitive bursts of running at high intensity. It has been established that the structure of the sprint of rugby players is similar to the actions of a sprinter who has to perform a run from the start or an instant powerful acceleration in motion. The results of the analysis of the scientific and methodological literature and pedagogical modeling showed that in order to improve the rugby player's sprinting performance, the physical training coach should include in the training program plyometric exercises, fast squats with a barbell, towing a sled and exercises aimed at improving the technique of sprinting. It is these practical and scientifically proven means in the field of athletics that determine the impact on the structure of sprinting abilities of rugby players, identical to the sprinting characteristics of a player on the field. Conclusions. It has been established that rugby players need the ability to perform powerful quick movements in accordance with the structure inherent in short-distance runners. Therefore, there is an opportunity to build a sprint training program using exercises and training methodology for short-distance runners. Sprinting exercises should be selected taking into account the powerful short sprints that are inherent in the actions of a rugby player during the game. At the same time, the need for readiness for their serial implementation should be taken into account. Therefore, it is promising to develop a methodology for applying elements of sprinter training in the construction of sprint training for rugby players.
