У дисертації вперше в українському літературознавстві проаналізовано, систематизовано й узагальнено ключові аспекти автобіографічного дискурсу в прозі Пантелеймона Куліша – основоположника української саможиттєписної епіки. Простежено генологічну парадигму та трансформаційну еволюцію еґолітературних текстів письменника в контексті національної автобіографіки другої половини ХІХ ст.; з’ясовано ідейно-художні, жанрові, структурні та стильові рівні автобіографічної прози П. Куліша; досліджено наративні моделі самооб’єктивації авторського «Я» в белетристиці письменника; уведено до наукового обігу маловідому автобіографічну епіку письменника: повісті «История Ульяны Терентьевны», «Яков Яковлевич», «Феклуша», «Дедушкин завет», «Омут», роман «Владимирия», роман у віршах «Евгений Онегин нашего времени», «Історичне оповідання», «Около полустолетия назад. Литературные воспоминания» та ін. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі ідейно-художніх, жанрових, структурних та стильових рівнів автобіографічного дискурсу прози Пантелеймона Куліша. Об’єктом дослідження є автобіографічний світ художньої епіки П. Куліша («Жизнь Куліша», оповідання «Другой человек», цикл «Воспоминания детства», повісті «Дедушкин завет», «Омут», роман «Владимирия», роман у віршах «Евгений Онегин нашего времени»), мемуарно-автобіографічної прози («Історичне оповідання», «Около полустолетия назад») та щоденник митця. Предмет дослідження – формування парадигми й функціонування автобіографічного дискурсу Пантелеймона Куліша в контексті розвитку української саможиттєписної літератури другої половини ХІХ ст. Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві системно, цілісно і багатоаспектно проаналізовано специфіку автобіографічної прози Пантелеймона Куліша як основоположника української еґо-літератури; простежено генологічну парадигму та трансформаційну еволюцію мемуарно-автобіографічної прози П. Куліша в контексті розвитку національної життєписної белетристики другої половини ХІХ ст.; досліджено наративні моделі самооб’єктивації авторського «Я» в белетристиці письменника, уведено до наукового обігу маловідомі автобіографічні
твори письменника (повісті «Омут», «Дедушкин завет», роман «Владимирия» та ін.); виокремлено прикмети й еволюцію української мемуарно-автобіографічної прози та основні історико-літературні й структурно-типологічні різновиди національної автобіографіки Середньовіччя, Бароко, Просвітництва та Нового часу; уточнено природу та кореляцію термінів «автобіографічний дискурс», «автобіографізм», «автобіографіка», «художня автобіографія», «література non- fiction», «автобіографічний роман».
In the dissertation, for the first time in Ukrainian literary studies, the key aspects of autobiographical discourse were analyzed, systematized and generalized in the prose by Panteleimon Kulish, the founder of Ukrainian self-autobiographical; the genological paradigm and the transformational evolution of writer's memoir-autobiographical prose traced in the context of national biographical fiction of the second part of the nineteenth
century; Determined the ideological and artistic, genre, structural and stylistic levels of P.
Kulish`s autobiographical prose; Narrative models of self-objectification of the author's «I» in the writer's fiction have been researched; Little-known memoir-autobiographical works of the writer were introduced to the scientific study: the story «Feklusha», «The History of Ulyana Terentyevna», «Yakov Yakovlevich», «Omut», «Granddad`s Covenant», the novel «Vladimiria», examples of memoir-autobiographical prose
«Historical story», «About semi-hundred years ago. Literary Memorie», a novel in verse «Eugene Onegin of our age», etc.
