Статтю присвячено аналізу актуального стану проблеми підготовки майбутніх офіцерів сухопутних військ до міжкультурної комунікації у професійній діяльності й визначення перспективних векторів інноватизації досліджуваного процесу. Проблема формування у майбутніх офіцерів сухопутних військ готовності до професійної міжкультурної комунікації у процесі професійної підготовки розглядається в даний час як одна з актуальних, що визначається її зв’язком з іншими проблемами, які торкаються не тільки системи вищої військової освіти, а й інтересів держави на світовій арені. Встановлено, що нині спостерігається процес змішування, взаємопроникнення та переплетення культур, який неминучий у зв’язку із загальним зростанням взаємозалежності світу, економічних, політичних та інших тенденцій до зближення. У зв’язку з цим максимально затребуваними для сучасних офіцерів сухопутних військ є не лише спеціальні професійні знання, вміння та навички, а й уміння розуміти погляди та думки представників іншої культури, коригувати свою поведінку, долати конфлікти в процесі взаємодії, визнавати право на існування різних цінностей, норм поведінки, що є основою міжкультурної комунікації. Процес підготовки майбутніх офіцерів сухопутних військ до міжкультурної комунікації у професійній діяльності розглядали з позиції системного та інтегративно-діяльнісного підходів. Тому під час вирішення дослідницьких завдань щодо визначення основних понять, опису ключових характеристик досліджуваного процесу були використані такі теоретичні методи як аналіз, синтез, абстрагування. Визначено ключові характеристики готовності майбутніх офіцерів сухопутних військ до міжкультурної комунікації (цілепокладання (ефективною вважається та комунікація, внаслідок якої кожен із комунікантів досяг поставленої мети), вмотивованість (цілеспрямованість дій учасників комунікації), визначення змісту міжкультурної комунікації, можливість самоврядування та самокорекції). Аналіз комплексної мети навчання іноземної мови (на прикладі англійської) у вищих військових навчальних закладах (далі – ВВНЗ) продемонстрував, що оволодіння готовністю майбутніх офіцерів сухопутних військ до міжкультурної комунікації передбачає досягнення курсантами спеціалізованої субординативної міжкультурної мовної комунікативної компетенції, мінімально достатній рівень розвитку якої має забезпечити можливість та успішність спілкування у професійних/типових мовних ситуаціях, чітко відібраних з погляду ймовірності їх виникнення у професійній та позапрофесійній діяльності випускника ВВНЗ згаданого виду збройних сил. Перспективними векторами інноватизації процесу вивчення курсантами іноземної мови у ВВНЗ як підґрунтя для формування готовності майбутніх офіцерів сухопутних військ до міжкультурної комунікації у професійній діяльності визначено використання ситуативних методів навчання, засобів інтерактивного навчання, автентичних матеріалів, зокрема художніх й документальних відеофільмів. Окреслені новації дають такі переваги: моделювання міжкультурного середовища, наближення до реального життя; проведення навчання на основі природного звукового мовлення із зображенням екстралінгвістичних засобів та способів комунікації; встановлення асоціативних зв’язків за допомогою полісенсорного сприйняття; навчання професійного спілкування на основі взаємозв’язку лінгвістичного, комунікативного та екстралінгвістичного факторів, що є основою для імітації; використання певним чином емоційно-мотиваційного фактору в процесі навчання іноземної мови та ін.
The article is devoted to the analysis of the current problem state of training future Army officers for intercultural communication in professional activity and the identification of promising vectors of the researched process innovation. The problem of readiness formation for professional intercultural communication in the professional training process of future Army officers is currently considered as one of the urgent ones, which is determined by its connection with other problems that affect not only the higher military education system, but also the state interests in the world arena. It has been established that the process of mixing, interpenetration and interweaving of cultures is currently observed, which is inevitable relating to the general growth of world interdependence, economic, political and other trends towards rapprochement. In this regard, not only special professional knowledge, skills and abilities, but also the ability to understand the views and opinions of another culture representatives, adjust own behavior, overcome conflicts in the interaction process, recognize the right to exist of different values, behavioral norms, which is the basis of intercultural communication, are most in demand for modern Army officers. The process of future Army officers training for intercultural communication in professional activity was considered from the standpoint of systemic and integrative activity approaches. Therefore, such theoretical methods as analysis, synthesis, and abstraction were used during the solution of the research tasks related to the main concepts definition, key characteristics description of the researched process.
The key characteristics of the future Army officers’ readiness for intercultural communication are determined (goal setting (communication is considered effective as a result of which each of the communicators achieved the set goal), motivation (the purposefulness of the communication participants’ actions), determining the content of intercultural communication, the possibility of self-governance and self-correction). The analysis of the complex goal of foreign language learning (using the example of English) in higher military educational institutions demonstrated that mastering the future Army officers’ readiness for intercultural communication requires the cadets to achieve specialized subordinate intercultural language communica-tive competence, the minimum sufficient development level of which should ensure the possibility and success of communication in professional/typical language situations, clearly selected from the point of view of their occurrence probability in the professional and non-professional activities of a graduate of the higher military educational institutions of above-mentioned type of armed forces. The use of situational learning methods, interactive learning tools, authentic materials, in particular art and documentary videos, is defined as prospective vectors of innovation in the foreign language learning process by cadets at the higher military educational institutions as a basis for the future army officers’ readiness forming for intercultural communication in professional activity The outlined innovations provide the following advantages: intercultural environment simulation, approach to real life; conducting training on the basis of natural sound speech with the depiction of extralinguistic means and methods of communication; associative connections establishment using polysensory perception; professional communication learning based on the interrelationship of linguistic, communicative and extralinguistic factors, which is the basis for imitation; the use of an emotional and motivational factor in a certain way in the foreign language learning process, etc.
