Візія правової освіти в контексті європейської інтеграції

Abstract

Трансформація освіти відбувається під впливом різних чинників: глобалізації, пандемії тощо. Як цінність освіта формується під впливом цих змін. Єдиний можливий спосіб зберігати та передавати власну історію, культуру, традиції й ідентичність наступному поколінню – це освіта. Освіта – це ключова цінність світового надбання, смисловий код минулого та ключ до майбутнього, культурно-моральний фундамент сьогодення. Можливість захисту економічних, соціальних і культурних прав давно визнана в багатьох країнах. Суди в таких різних країнах, як Аргентина, Канада, Фінляндія, Франція, Філіппіни, Південна Африка, виносили рішення у справах щодо економічних, соціальних і культурних прав. У багатьох випадках Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права прямо посилався як в аргументах, висунутих заявниками, так і в остаточних рішеннях, винесених судами. Окрім дій на національному рівні, розвивається регіональна юриспруденція з економічних, соціальних і культурних прав, яка базується на рішеннях регіональних органів з прав людини, як-от Європейський суд з прав людини. Зокрема, стаття 2 Протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини поширює свою дію на всі форми освіти: початкову, середню та вищу. Водночас індивідуальні права, гарантовані щодо одного рівня освіти, можуть бути абсолютно іншими стосовно другого. Ця стаття поширюється також на приватні школи й університети. Проаналізовано низку справ страсбурзької юрисдикції на підтвердження практики, що передбачене статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції право на освіту не може тлумачитися обмежено. Іншим чином це б не відповідало його цілі, з огляду на те, що «у демократичному суспільстві право на освіту, яке незамінне для розвитку інших прав, відіграє фундаментальну роль».

The transformation of education takes place under the influence of various factors: globalization, pandemic, etc. As a value, education is formed under the influence of these changes. The only possible way to preserve and pass on one’s own history, culture, traditions and identity to the next generation is through education. Education is the key value of the world heritage, the semantic code of the past and the key to the future, the cultural and moral foundation of the present. The possibility of protecting economic, social and cultural rights has long been recognized in many countries. Courts in countries as diverse as Argentina, Canada, Finland, France, the Philippines, South Africa, and many others have ruled on eco-nomic, social, and cultural rights cases. In many cases, the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights has been directly invoked both in the arguments put forward by the applicants and in the final decisions handed down by the courts. In addition to actions at the national level, regional jurisprudence on economic, social and cultural rights is developing, which is based on the decisions of regional human rights bodies, such as the European Court of Human Rights. In particular, Article 2 of Protocol № 1 of the European Convention on Human Rights extends its effect to all forms of education: primary, secondary and higher. At the same time, individual rights guaranteed in relation to one level of education may be completely different in relation to another. This article also applies to private schools and universities. A number of cases of the Strasbourg jurisdiction were analyzed to confirm the practice that the right to education provided for in Article 2 of Protocol № 1 to the Convention cannot be interpreted in a limited manner. Otherwise, it would not meet its purpose, given that “in a democratic society, the right to education, which is indispensable for the development of other rights, plays a fundamental role”.