Роль і місце самооцінки у системі саморозвитку педагога

Abstract

У статті розглянуто роль визначення адекватної самооцінки у професійному становленні педагога. Педагог повинен не лише вміти працювати над собою та самоудосконалюватися, а ще й помічати власні недоліки та усувати їх. Проаналізовано шляхи формування оптимальної самооцінки, які допоможуть здобувачеві освіти адаптуватися, знайти спільну мову з оточуючими та проявити свої позитивні якості. Проведено наукове спостереження, в результаті якого з’ясовано, що більшість студентів мають оптимальну самооцінку, можуть критично до себе ставитися та швидко вирішувати проблеми, орієнтуючись на наявні здібності. Значно менша кількість здобувачів освіти не змогла оцінити себе оптимально, що свідчить про невміння аналізувати власні вчинки, сформовані якості тощо. Цей факт має негативний вплив на становлення майбутнього професіонала, адже особистість припиняє саморозвиватися. Вказано, що самооцінку безпосередньо пов’язують із самоуправлінням, оскільки педагог може успішно працювати лише за умови всебічного самоаналізу, який дасть змогу швидко виконувати поставленні завдання, використовуючи при цьому творчий підхід. Провідною формою активності здобувачів освіти освітнього рівня “бакалавр” є спілкування, що пояснюється специфікою обраної професії. Саме під час спілкування здобувачі освіти пізнають себе та інших, розвивають комунікабельність, вчаться визначати позитивні та негативні людські якості. Не менш важливою формою активності для студентів першого курсу є переживання, яке зумовлене зміною найближчого оточення, пізнанням нового. У процесі переживань особистість починає замислюватися над тим, як поводитися у колективі, що призводить до формування власної самооцінки. Доведено, що самооцінка може змінюватися залежно від зовнішніх і внутрішніх обставин, що і призводить до трансформації життєвих пріоритетів майбутнього педагога загалом.

The article examines the role of determining adequate self-esteem in the professional formation of a teacher. A teacher must not only be able to work on himself and improve himself, but also to notice his own shortcomings and eliminate them. Ways of forming optimal self-esteem that will help the student to adapt find a common language with others and show his positive qualities have been analyzed. A scientific observation was conducted, as a result of which it was found that most students have optimal self-esteem, can be critical of themselves and quickly solve problems, focusing on their existing abilities. A much smaller number of education seekers could not evaluate themselves optimally, which indicates an inability to analyze their own actions, formed qualities, etc. This fact has a negative impact on the formation of a future professional, because the individual stops self-developing. It is indicated that self-esteem is directly connected with self-management, since a teacher can work successfully only under the condition of comprehensive self-analysis, which will allow to quickly perform tasks, while using a creative approach. The leading form of activity of the students of the “bachelor” level of education, which they master, is communication, which is explained by the specifics of the chosen profession. It is during communication that students get to know themselves and others, develop sociability, and learn to identify positive and negative human qualities. An equally important form of activity for first-year students is the experience caused by a change in the immediate environment, learning something new. In the process of experiences, the individual begins to think about how to behave in a team, which leads to the formation of his own self-esteem. It has been proven that self-esteem can change depending on external and internal circumstances, which leads to the transformation of the life priorities of the future teacher in general.