“Satan’s Diary” as a strategy of prophecy (by Leonid Andreev)

Abstract

Thoughts about the end of the world have stirred human consciousness for a long time. Despite the large number of religious teachings and philosophical theories, one of the main provisions that unites them all is the belief in the inevitably coming last day of the earth, when the forces of good and evil, God and the devil will meet in the last battle, and finally, the punishment of all the unrighteous for the committed or dirty deeds that go against the laws of God. The motives of the Apocalypse were also reflected in Leonid Andreev's work. Their appearance is a consequence of the fact that the writer lived in one of such turning times in world history, and besides, this era coincided in time with the border of two centuries - the end of the 19th and the beginning of the 20th century. Leonid Andreev did not remain aloof either. The first decades of the 20th century were reflected in his last unfinished novel, “Satan's Diary” (1919). Andreev's perception of the world at the beginning of the 20th century is imbued with anxiety, a sense of the proximity of catastrophe, reflects the consciousness of the inevitability of the collapse of the old world, and the writer associates this death with the picture of the end of the world painted by John the Theologian, that is, Andreev perceives it as the last battle between good (divine) and evil (diabolical) forces for power on earth. However, according to Leonid Andreev, the situation in this world has reached the highest tragic point. The tragedy lies in the fact that the world is so bogged down in sins, has achieved success and improved in criminal and dark affairs that it has far surpassed the very "father" of all evil - the devil. It was this opinion of the writer that was reflected in his last work. The novel “Satan's Diary” is a sharp protest against all the institutions and values of bourgeois society, whose very nature contains forces hostile to man. “Satan's Diary”, Andreev's last unfinished work, is both a "book of summaries" of the writer's entire work, and at the same time a brilliant prophecy. Andreev gives an opportunity to see and understand the terrible perspective of humanity. The warning of the artist, who, according to M. Gorky, was surprisingly shrewd in observing the human soul, takes on an alarmingly relevant meaning. However, this “cleverness” of his applied not only to a person, but also to society, in which the cruel law of evil, calculation and lies rules.

Думки про кінець світу здавна розбурхували людську свідомість. Незважаючи на велику кількість релігійних вчень і філософських теорій, одним з основних положень, які об'єднують їх все, є віра в неминуче прийдешній останній день землі, коли зустрінуться в останній битві сили добра і зла, Бог і диявол, і спіткає, нарешті, покарання всіх неправедних за вчинені або брудні справи, що йдуть врозріз із законами Бога. У творчості Леоніда Андрєєва також знайшли відображення мотиви Апокаліпсису. Їх поява є наслідком того, що письменник якраз жив в одну з таких переломних епох світової історії, і до того ж ця епоха співпала за часом з кордоном двох століть – кінцем XIX і початком ХХ століття. Не залишився осторонь і Леонід Андрєєв. Перші десятиліття ХХ століття знайшли відображення в його останньому незакінченому романі “Щоденник Сатани” (1919). Андріївське сприйняття світу на початку XX століття пройнятий тривогою, відчуттям близькості катастрофи, відображає в собі свідомість неминучості краху старого світу і загибель ця асоціюється у письменника з картиною кінця світу, намальованою Іоанном Богословом, тобто сприймається Андрєєвим як останній бій добрих (божественних) і злих (диявольських) сил за владу на землі. Але, на думку Леоніда Андрєєва, положення в цьому світі досягло найвищої трагічної точки. Трагізм полягає в тому, що світ настільки загруз у гріхах, досяг успіху і вдосконалився в справах злочинних і темних, що далеко обігнав в цьому самого “батька” всього зла – диявола. Саме ця думка письменника знайшла відображення в його останньому творі. Роман “Щоденник Сатани” – це різкий протест проти всіх інститутів і цінностей буржуазного суспільства, в самій природі якого закладені сили, ворожі людині. “Щоденник Сатани”, останнім нескінчений твір Андрєєва, – це і “книга підсумків” всієї творчості письменника, і одночасно геніальне пророцтво. Андрєєв дає можливість побачити й осмислити страшну перспективу людства. Тривожно актуальний зміст набувають застереження художника, який, за словами М. Горького, був напрочуд кмітливий, спостерігаючи людську душу”. Однак ця його “кмітливість” стосувалася не тільки людини, а й суспільства, в якому править жорстокий закон зла, розрахунку та брехні.

Мысли о конце света издавна будоражили человеческое сознание. Невзирая на большое количество религиозных учений и философских теорий, одним из основных положений, которые объединяют их все, является вера в неминуемо грядущий последний день земли, когда встретятся в последней битве силы добра и зла, Бог и дьявол, и постигнет, наконец, наказание всех неправедных за совершенные или грязные дела, которые идут вразрез с законами Бога. В творчестве Леонида Андреева также нашли отображение мотивов Апокалипсиса. Их появление является следствием того, что писатель как раз жил в одну из таких переломных эпох мировой истории, и к тому же эта эпоха совпала по времени с границей двух векав – концом XIX и началом ХХ века. Не остался в стороне и Леонид Андрєєв. Первые десятилетия ХХ века нашли отображение в его последнем незаконченном романе “Дневник Сатаны” (1919). Андреевское восприятие мира в начале XX века проникнуто тревогой, ощущением близости катастрофы, отображает в себе сознание неизбежности краха старого мира и гибель, это ассоциируется у писателя с картиной конца света, нарисованной Иоанном Богословом, то есть воспринимается Андреевым как последний бой добрых (божественных) и злых (дьявольских) сил за власть на земле. Но, по мнению Леонида Андреева, положение в этом мире достигло наивысшей трагической точки. Трагизм заключается в том, что мир настолько погряз в грехах, добился успеха и усовершенствовался в делах преступных и темных, что далеко обогнал в этом самого “отца” всего зла – дьявола. Именно это мнение писателя нашло отображение в его последнем произведении. Роман “Дневник Сатаны” – это резкий протест против всех институтов и ценностей буржуазного общества, в самой природе которого заложенные силы, враждебные человеку. “Дневник Сатаны”, последнее неоконченное произведение Андреева, – это и “книга итогов” всего творчества писателя, и одновременно гениальное пророчество. Андрєєв дает возможность увидеть и осмыслить страшную перспективу человечества. Тревожно актуальное содержание приобретают предостережение художника, который, по словам М. Горького, был на удивление сообразителен, наблюдая человеческую душу”. Однако эта его “смекалка” касалась не только человека, но и общества, в котором правит жестокий закон зла, расчета и лжи.