Репрезентация характеристики личности через танец как возможность трансформации

Abstract

В статье рассматривается возможность использования танца как диагностической и развивающей системы. Использование пяти ритмов, предложенных Рудольфом Лабаном, рассматривается в контексте психологической работы и личностного исследования как репрезентация характеристик личности. Понятие ритма в танце является значимой составляющей в работе арт-терапевта. Ритм в танцевально-двигательном процессе может быть, с одной стороны, предпосылкой для координации, задаваться музыкальным сопровождением и способствовать развитию чувства сопричастности и солидарности, групповой сплоченности. С другой стороны, ритм может быть навязчивым и сдерживающим моментом для свободного самовыражения. Работа, направленная на поиск своего собственного ритма в процессе слушания себя, своего тела, движения от внутреннего импульса способствует самовыражению и гармонизации личности. Импровизация рассматривается как возможность трансформации предыдущего опыта в новый стиль мышления. Танцевальная импровизация предполагает эксперимент с движениями, которые имеют непривычный и неосознанный характер. Его результаты не запланированы и непредвиденны, что дает возможность для освобождения от жестких систем значений и привычных моделей поведения. Акцент ставится на том, что танец позволяет установить с собой и окружающим миром новые, осознанные и более гармоничные отношения. Комбинируя в своей работе Лабан-анализ и техники импровизации, автор делает вывод об эффективности и целесообразности их использования в своей обучающей, развивающей (тренинговой) и терапевтической деятельности. Символический язык танца действительно отражает содержание внутреннего мира личности и позволяет перевести неосознанные паттерны движения в осознанный структурированный материал, который способствует дальнейшему развитию личности, или же наоборот, найти возможность ухода от стереотипных паттернов в безбрежные творческие просторы.

Стаття присвячена розгляду питання про можливість використання танцю як діагностичної та розвиваючої системи. Використання п’яти ритмів, запропонованих Рудольфом Лабаном, розглядається у контексті психологічної роботи і особистісного дослідження як репрезентація характеристик особистості. Поняття ритму в танці є значущою складовою в роботі арт-терапевта. Ритм в танцювально-руховому процесі може бути, з одного боку, передумовою для координації, задаватися музичним супроводом і сприяти розвитку почуття причетності і солідарності, груповий згуртованості. З іншого боку, ритм може бути нав’язливим і стримуючим моментом для вільного самовираження. Робота, спрямована на пошук свого власного ритму в процесі слухання себе, свого тіла, руху від внутрішнього імпульсу, сприяє самовираженню і гармонізації особистості. Імпровізація розглядається як можливість трансформації попереднього досвіду в новий стиль мислення. Танцювальна імпровізація передбачає експеримент з рухами, які мають незвичний і неусвідомлений характер. Його результати не заплановані і непередбачені, що дає можливість для звільнення від жорстких систем значень і звичних моделей поведінки. Акцент ставиться на тому, що танець дає змогу встановити з собою і навколишнім світом нові, усвідомлені й більш гармонійні стосунки. Комбінуючи в своїй роботі Лабан-аналіз і техніки імпровізації, автор робить висновок про ефективність і доцільність їх використання в своїй навчальної, розвивальній (тренінговій) і терапевтичній діяльності. Символічна мова танцю дійсно відображає зміст внутрішнього світу особистості і дає змогу перевести неусвідомлені патерни руху в усвідомлений структурований матеріал, який сприяє подальшому розвитку особистості, або ж навпаки, знайти можливість відходу від стереотипних патернів у безмежні творчі простори.

The article deals with the possibility to use dance as a diagnostic and development system. Use of five rythms proposed by Rudolf Laban is regarded in the context of psychological work and personality research as personality characteristics representation. The concept of rhythm in dance is a significant component in the work of an art therapist. Rhythm in the dance-movement process can, on the one hand, be a prerequisite for coordination, be given musical accompaniment and contribute to the development of a sense of belonging and solidarity, group cohesion. On the other hand, rhythm can be an obsessive and restraining moment for free expression. Work aimed at finding your own rhythm in the process of listening to yourself, your body, movement from an internal impulse contributes to self-expression and harmonization of the personality. Improvisation is regarded as possibilities to transform the former experience into a new style of thinking. Dance improvisation involves experimenting with movements that are unusual and unconscious. Its results are not planned and unforeseen, which makes it possible to free oneself from rigid systems of values and habitual patterns of behavior. It is accentuated that dance lets person establish new conscious and more harmonious relations with oneself and environment. Combining Laban analysis and improvisation techniques in his work, the author concludes about the effectiveness and appropriateness of their use in his educational, developmental (training) and therapeutic activities. The symbolic language of dance really reflects the content of the inner world of the personality and allows you to translate unconscious patterns of movement into a conscious structured material that contributes to the further development of the personality, or, on the contrary, to find an opportunity to escape from stereotypical patterns into boundless creative spaces.