Положення п. 2 ч. 2 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» в контексті ідеї людської гідності

Abstract

Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспіль ству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцей ських, а також порядок проходження ними своєї служби. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 61 вказаного закону не може бути поліцейським особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом поряд ку. Метою статті є дослідження проблеми конституційності вказаного положення в контексті того, чи може держава, що визначає себе як правову, обмежувати конституційне право на рівний доступ до державної служби (в даному випадку право на службу в Національній поліції) тих грома дян, які засуджені за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, але судимість яких вже погашена чи знята. Дослідження ґрунтується на методах аналізу та синтезу, порівняльному, діалектичному, формально-логічному методах.У статті досліджено природу такого явища, як обмеження конституційних прав, на прикладі обмеження права на державну службу громадян, що мають непогашену чи незняту судимість. Розкрито суть конституційного принципу рівності та такого правового явища, як судимість. Висвітлена паралель між «довічною судимістю» та «непом’якшуваним» довічним позбавленням волі і, на підставі цього, сформульовано висновок щодо невідповідності п. 2 ч. 2 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» ідеї людської гідності. Визначено про блему застосування до осіб, які засуджені за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, але судимість яких вже погашена чи знята, ч.ч. 3 та 4 ст. 88 Кримінального кодексу України. Висвітлена необґрунтованість заборони, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію».

The National Police of Ukraine is the central executive body which serves society by ensuring protection of human rights and freedoms, counteracting to crime, maintaining public safety and order. The Law of Ukraine “On the National Police” of July 2, 2015 № 580-VIII defines the legal basis for the organization and activities of the National Police of Ukraine, the status of police officers, as well as the process of their service. In accordance with the second item of the second part of Article 61 of this law shell not be a police officer a person convicted of intentionally committing a grave and special grave criminal offence, including those, whose conviction has been canceled or revoked according to the procedure, determined by the law. The purpose of the article is to study the constitutionality of this provision in the context of whether a state that defines itself as a state of law can restrict the constitutional right to equal access to civil service (in this case the right to serve in the National Police) of those citizens convicted of intentionally committing a grave and special grave criminal offence, but whose conviction has already been canceled or revoked. The research is based on methods of analysis and synthesis, comparative, dialectical, formallogical methods.The article examines the nature of such a phenomenon as the limitations of constitutional rights, on the example of the limitation of the right to civil service of convicted citizens. The essence of the constitutional principle of equality and such a legal phenomenon as a conviction is revealed. The parallel between “life conviction” and irreducible life sentence is highlighted and, on this basis, it is concluded that the second item of the second part of Article 61 of the Law of Ukraine “On the National Police” is not in conformity with the idea of human dignity. The article determines the problem of application of the third and fourth parts of the Article 88 of the Criminal Code of Ukraine to persons convicted of intentionally committing a grave and special grave criminal offence, but whose conviction has already been canceled or revoked. It also highlights the unfoundedness of the prohibition, determined by the second item of the second part of Article 61 of the Law of Ukraine “On the National Police”.