Танцювально-рухова терапія як засіб формування творчого потенціалу хореографів

Abstract

На сьогодні досить важливим є питання про необхідність по-новому, з соціальних, політичних і економічних позицій розглядати ключові питання організації допомоги та масового оздоровлення працездатного населення і суспільства загалом. З огляду на це, особливої актуальності набувають заходи щодо вдосконалення існуючих та розробці нових ефективних засобів, методів реабілітації та профілактики, що сприяють гармонізації стану людини і підвищують її резервні можливості. У статті проаналізовано засоби, які використовують танцювально-рухові терапевти в своїй практиці, як можливість трансформації попереднього досвіду особистості в новий стиль мислення, а також елементів танцювальної терапії як складової підготовки хореографів. Розглянуто синергетику як адекватний інструмент для свідомого аналізу складних динамічних процесів, що відбуваються в освітньому процесі та сучасному мистецтві. Показано, що танець як транслятор і генератор актуальних культурних значень і смислів, водночас є тілесною практикою, що надає доступ до мудрості тіла, і через рухи – до віднайдення гармонійного поєднання тілесності та свідомості. Обґрунтовано необхідність включення у процес підготовки майбутніх хореографів елементи танцювально-рухової терапії з метою самовираження, саморозкриття, пошуку, розвитку усвідомленості та рефлексії студентів. Починаючи з розвитку власної тілесної усвідомленості, надалі танцювально-рухова терапія знайомить студентів зі стратегіями соціальної взаємодії і сприяє підвищенню їхньої комунікативної компетентності в максимально безпечній формі. В ході роботи з’являється можливість усвідомити особливості свого індивідуального стилю взаємодії з оточуючими людьми, що є важливим як для ефективного здійснення майбутньої професійної діяльності, так і для повсякденного життя. Так само танцювально-рухова терапія дозволяє оцінити ступінь усвідомлення студентами приналежності до своєї професії і поглибити їх знання про вимоги, що пред’являються особистості хореографа його спеціальністю.

На сегодняшний день достаточно важен вопрос о необходимости по-новому, с социальных, политических и экономических позиций рассматривать ключевые вопросы организации помощи и массового оздоровления трудоспособного населения и общества в целом. Учитывая это, особую актуальность приобретают меры по совершенствованию существующих и разработке новых эффективных средств, методов реабилитации и профилактики, которые способствуют гармонизации состояния человека и повышают его резервные возможности. Проанализированы средства, используемые танцевально-двигательными терапевтами в своей практике, как возможность трансформации предыдущего опыта личности в новый стиль мышления, а также элементов танцевальной терапии как составляющей подготовки хореографов. Рассмотрена синегретика как адекватный инструмент для сознательного анализа сложных динамических процессов, происходящих в образовательном процессе и современном искусстве. Показано, что танец как транслятор и генератор актуальных культурных значений и смыслов, одновременно является телесной практикой, которая дает доступ к мудрости тела, и через движения – к нахождению гармоничного объединения телесности и сознания. Обосновано необходимость включения в процесс подготовки будущих хореографов элементов танцевально-двигательной терапии с целью самовыражения, самораскрытия, поиска, развития осознанности и рефлексии студентов. Начиная с развития собственной телесной осознанности, в дальнейшем танцевально-двигательная терапия знакомит студентов со стратегиями социального взаимодействия и способствует повышению их коммуникативной компетентности в максимально безопасной форме. В ходе работы появляется возможность осознать особенности своего индивидуального стиля взаимодействия с окружающими людьми, что важно как для эффективного осуществления будущей профессиональной деятельности, так и для повседневной жизни. Так же танцевально-двигательная терапия позволяет оценить степень осознания студентами принадлежности к своей профессии и углубить их знания о требованиях, предъявляемых к личности хореографа его специальностью.

Today, the question of the need to consider in a new way, from a social, political and economic point of view, the key issues of aid organization and mass rehabilitation of the working population and society in general is quite important. In view of this, measures to improve existing and develop new effective tools, methods of rehabilitation and prevention, which contribute to the harmonization of the human condition and increase its reserve capacity, become especially relevant. The tools that use dance-movement therapists in their practice are analyzed, as an opportunity to transform the previous personal experience into a new style of thinking, as well as elements of dance therapy as a component of choreographer training. Synergetics is considered as an adequate tool for conscious analysis of complex dynamic processes occurring in the educational process and contemporary art. It has been shown that dance, as a translator and generator of current cultural meanings, is at the same time a bodily practice that gives access to the wisdom of the body, and through movement – to find a harmonious combination of physicality and consciousness. The necessity to include elements of dance-movement therapy in the process of preparation of future choreographers for the purpose of self-expression, self-disclosure, search, development of students’ awareness and reflection. Starting with the development of their own body awareness, then dance and movement therapy introduces students to the strategies of social interaction and helps to increase their communicative competence in the safest possible way. In the course of work, it is possible to understand the peculiarities of your individual style of interaction with others, which is important both for the effective implementation of future professional activities and for everyday life. Similarly, dance and movement therapy allows students to assess the degree of awareness of belonging to their profession and deepen their knowledge of the requirements of the personality of the choreographer in his specialty.