Формування соціально-побутових навичок у дітей з інвалідністю

Abstract

Демократизація та гуманізація суспільства, розвиток освітньої національної політики сприяють пошуку шляхів удосконалення організації, змісту та методів навчання та виховання дітей з інвалідністю. Система виховання дітей з інвалідністю вимагає зміни підходів до системи їх виховання та має бути спрямована на формування і розвиток соціально активної особи, у якої сформований певний набір соціально-побутових навичок. У статті охарактеризовано соціально-побутові навички, що мають бути сформовані у дітей з інвалідністю, та подано їхню класифікацію. Описано основні наукові підходи (міждисциплінарний, особистісно орієнтований, системний, діяльнісний, компетентнісний, суб’єктивний) та розуміння соціально-побутових навичок у межах кожного підходу. Охарактеризовано набір побутових та соціальних навичок, які мають бути сформовані у дітей з інвалідністю. Подано результати проведеної експериментальної роботи щодо сформованості соціально-побутових навичок у дітей з інвалідністю. Охарактеризовано основні форми щодо формування соціально-побутових навичок у дітей з інвалідністю. Представлено зміст програми формування соціально-побутових навичок у дітей з інвалідністю та охарактеризовано основні її складові. Описано зміст основних розділів програми та форми роботи, які сприятимуть формуванню соціально-побутових навичок у дітей з інвалідністю. Засвоєння таких навичок у дітей з інвалідністю можливе з допомогою дорослого, такій дитині необхідно послідовно характеризувати технічну сторону процесу для набуття практичних компетенцій у побуті. Тобто діти з інвалідністю мають засвоїти компетенції, які забезпечать задоволення базових потреб дитини (в їжі, одязі, житлі, підтриманні здоров’я) та сприятимуть її адаптації. Такою соціальною компетенцією є навичка соціальної взаємодії, що виступає однією із провідних. Насамперед це уміння співпрацювати; спілкуватись з дорослими, однолітками та іншими дітьми; уміння адаптуватися в новій групі, колективі, незнайомих умовах.

Демократизация и гуманизация общества, развитие образовательной национальной политики способствуют поиску путей усовершенствования организации, методов обучения и воспитания детей с инвалидностью. Система воспитания детей с инвалидностью требует изменения подходов к системе воспитания и должна быть направлена на формирование и развитие социально активного лица, у которого сформирован определенный набор социально-бытовых навыков. В статье дана характеристика социально-бытовых навыков, которые должны быть сформированы у детей с инвалидностью и дана их классификация. Описаны основные научные подходы, которые характеризируют социально-бытовые навыки. Охарактеризованы набор бытовых и социальных навыков у детей с инвалидностью. Представлены результаты проведенной экспериментальной работы по формированию социально-бытовых навыков у детей с инвалидностью. Дана характеристика основных форм формирования социально-бытовых навыков у детей с инвалидностью. Усвоение таких навыков у детей с инвалидностью возможно с помощью взрослого, такому ребенку необходимо последовательно характеризовать техническую сторону процесса для приобретения практических компетенций в быту. То есть дети с инвалидностью должны усвоить компетенции, которые обеспечат удовлетворение базовых потребностей ребенка (в еде, одежде, жилье, поддержании здоровья) и будут способствовать его адаптации. Такой социальной компетенцией является навык социального взаимодействия, который выступает одним из ведущих. В первую очередь это умение сотрудничать; общаться со взрослыми, сверстниками и другими детьми; умение адаптироваться в новой группе, коллективе, незнакомых условиях.

Democratization and humanization of society, the development of educational national policy contribute to finding ways to improve the organization, content and methods of teaching and educating children with disabilities. The system of education of children with disabilities requires changes in approaches to the system of their education and should be aimed at the formation and development of a socially active person who has formed a certain set of social skills. The article describes the social and everyday skills that should be developed for children with disabilities and their classification. The basic scientific approaches (interdisciplinary, personality-oriented, systemic, activity, competence, subjective) and understanding of social and everyday skills within each approach are described. The set of household and social skills that should be developed for children with disabilities is characterized. The results of the experimental work on the formation of social and everyday skills in children with disabilities are presented. The basic forms for the formation of social skills in children with disabilities are described. The content of the program on the development of social and life skills in children with disabilities is presented and its main components are described. The contents of the main sections of the program and forms of work that will contribute to the formation of social and life skills in children with disabilities are described. The acquisition of such skills in children with disabilities is possible with the help of an adult, such a child must consistently characterize the technical side of the process to acquire practical competencies in everyday life. That is, children with disabilities need to learn competencies that will meet the basic needs of the child (food, clothing, housing, health) and facilitate its adaptation. Such social competence is the skill of social interaction, which is one of the leading ones. First of all, it is the ability to cooperate; communicate with adults, peers and other children; ability to adapt to a new group, team, unfamiliar conditions.