Значення сім'ї у формування самооцінки дитини

Abstract

Одним з основних соціальних інститутів, який створює необхідні умови для гармонійного та повноцінного розвитку для дитини, є сім’я. Саме у сім’ї формується її первинна когнітивна база, відбувається передача першого соціального досвіду особистісної діяльності та поведінки. Сім’я служить тим мікросередовищем, у якому дитина отримує захист, підтримку та допомогу в особистісному розвитку тощо. Найпершими вихователями дитини є батьки, які мають найсильніший вплив на своїх дітей. Кожен батько й мати мають усвідомлювати, що від якості їхнього виховання залежить повноцінність індивідуального та суспільного розвиту дитини. Батьки зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. У статті розглянуто тенденції, які впродовж останніх років мають значний вплив на формування готовності молодої сім’ї до реалізації її виховного потенціалу. Проаналізовано такі групи родин як педагогічно неспроможні, педагогічно пасивні та антипедагогічні, які продукують так званих «педагогічно занедбаних дітей». Також окреслено значення сім’ї у становленні особистості дитини та у формуванні її самооцінки. Оскільки, у родині об’єднанні люди різного віку, статі, роду занять, то дорослі члени родини мають значний вплив на дитину у різних життєвих ситуаціях. Звичайно, тільки структура сім’ї, кількісний склад не визначають її виховних впливів, адже провідним чинником тут являються якісні характеристики сім’ї – гармонійність взаємин між її членами, позитивний психологічний клімат, пріоритет духовних цінностей, високий рівень культури тощо, тому для дітей їхні батьки завжди є ідеалом, який вони стараються наслідувати.

One of the main social institutions that creates the necessary conditions for the harmonious and full development of the child is the family. Its primary cognitive base is formed in the family, the first social experience of personal activity and behavior is transferred. The family is the microenvironment in which the child receives protection, support and assistance in personal development, etc. The child’s first caregivers are the parents who have the strongest influence on their children. Every parent should be aware that the full value of their child’s individual and social development depends on the quality of their upbringing. Parents strength-en and harden the child’s body, develop its language and thinking, will and feelings, form its interests, aspirations, tastes, abilities, nurture a love for knowledge, curiosity, observation, diligence. The article considers the trends that in recent years have had a significant impact on the formation of the readiness of a young family to realize its educational potential. Such groups of families as pedagogically inextricable, pedagogically passive and anti-pedagogical, producing so-called "pedagogically neglected children" have been analyzed. The importance of the family in the formation of the child’s personality and in the formation of his self-esteem is also out-lined. Because the family unites people of different ages, genders, occupations, adult family members have a significant impact on the child in different life situations. Of course, only the structure of the family, the quantitative composition does not deter-mine its educational influences, because the leading factors here are the qualitative characteristics of the family – harmony among its members, a positive psychological climate, the priority of spiritual values, a high level of culture, etc., so for the children their parents are always an ideal that they try to follow.