Актуальність представленого дослідження обумовлена тим, що в ньому розглядається фахово значущий аспект підготовки майбутнього вчителя музики – формування домінантної уваги в процесі ансамблево- інструментальної підготовки. Грунтуючись на усвідомленні запитів сучасного суспільства щодо зростання вимог до фахівця, здатного до співробітництва, який володіє адаптивністю, гнучкістю, професійною та особистісною мобільністю, що є необхідним у будь-якій професійній сфері, особливо для вчительської діяльності, від сучасного вчителя очікується налаштованість на суб’єкт- суб’єктний діалог з учнями, здатність виявляти толерантне ставлення до них як особистостей. Особливої актуальності набуває сформованість такої психологічної якості музиканта, як домінантна увага зі суто музикантських детермінант, здатність майбутнього вчителя музики до саморефлексії та колективної музично-виконавської творчості. Було визначено, теоретично обґрунтовано сутність домінантності уваги, як форми організації психічної діяльності людини, яка проявляється в спрямованості, виокремленні важливішої складової, зосередженості свідомості на ній, що забезпечує її виразне відображення в контексті загальної фахової діяльності майбутнього вчителя музики.
The relevance of the suggested research is presupposed by the idea that
occupationally significant aspect of the future Music teacher’s training, i.e. shaping
concentration dominance in the process of ensemble and instrumental training is
being considered within it.
The issue is based on realising the modern community’s requirements
referring to increasing the demands to a professional able to collaborate, having the
grasp of adaptability, flexibility, occupational and personal mobility which is
essential for any occupational sphere, especially for the teacher’s activity, as being
focused on the subject-subjective interaction with the students and the ability to
reveal tolerant conduct to them as personalities are expected from the
contemporary teacher. Specific relevance is introduced by developing such
musician’s psychological feature as concentration dominance in terms of purely
musical determiners, the teacher’s ability of self-reflexion and corporate music and
performance creativity. The notion of concentration dominance was defined and
theoretically justified as a form of arranging the person’s psychic activity being
revealed via directedness, accentuating the most important constituent,
consciousness concentration on it, which secures its vivid reflexion, within the
context of the future Music teacher’s overall occupational activity.
