Вивчення живих природних мов, постійний обмін думками між людьми забезпечує можливість врахування різноманітних пізнавальних позицій, є передумовою ефективної соціальної поведінки. У статті розглянуто соціокультурні детермінанти формування особистості філологів у системі, а саме лінгвістичний аспект. Розглянуто становлення основних напрямків європейського соціокультурного освітнього простору та внесок європейських і української мовознавчих шкіл у становлення мовної особистості. Зокрема, основу теорії та практики Женевської лінгвістичної школи складають співвідношення ідеального й соціального в явищах мови та мовлення; учені Празької лінгвістичної школи підкреслювали роль мови як системи, що обслуговувала спілкування, стверджуючи, що між розвитком мови і суспільства є безпосередній зв’язок. Українська мовознавча школа продовжувала лінгвосоціокультурну традицію європейських шкіл щодо становлення мовної особистості (О. Потебня, М. Драгоманов, І. Франко). Встановлено, що на кінець XIX століття у провідних західноєвропейських країнах виявилась невідповідність традиційної педагогіки і нових суспільно-економічних та соціокультурних умов, отже педагогічна теорія і практика у провідних країнах Заходу зазнає кардинальних змін. Усі лінгвістичні школи початку ХХ століття сформувались у критиці класичних підходів до вивчення мови та розуміння соціокультурного детермінанта формування мовної особистості. З огляду на соціокультурну освіту працювали: школа “Слова та речі” Рудольфа Мерингера і Гуго Шухардта, школа естетизму Карла Фосслера, школа неолінгвістики Джуліо Бертоні та інші. Соціокультурний характер мови, згідно з науковими джерелами у галузі мовознавства, представлено таким чином: мова – душа нації; відображення національного характеру; засіб збереження досвіду народу; відображення світобачення народу; різні мови передають різне світобачення народів; мова впливає на націю посередництвом літератури; вона залежить від нації через індивід.
Study of living natural languages, permanent exchange between people provides possibility of account of various cognitive positions ideas, is pre-condition of effective social behavior. In the article sociocultural determinants of forming of personality of philologists is considered in the system, namely linguistic aspect. Becoming of basic directions of European sociocultural educational space and payment is considered European and Ukrainian linguistic schools in becoming of language personality.
In particular, basis of theory and practice of Genevan Linguistic School is made by correlations of ideal and social in the phenomena language and broadcasting; the scientists of Prague Linguistic School underlined the role of language as a system which served intercourse, asserting that between development of language and society there is direct connection. Ukrainian linguistic school continued лингвосоциокультурную tradition of European schools in relation to becoming of language personality (O. Potebnia, M. Drahomanov, I. Franko). It is set that on the end of XIX of century disparity of traditional pedagogics and new social-economic and sociocultural terms appeared in the leading West-European countries, consequently a pedagogical theory and practice in the leading countries of the West test cardinal changes. All linguistic schools of the beginning of ХХ of century were formed in criticism of the classic going near the study of language and understanding of sociocultural determinant of forming of language personality. Taking into account sociocultural education worked: school of “Word and thing” of Rudolf Meringer and Huho Shukhardta, school of estheticism Carl Fosslera, school of neolinguistics of Dzhulio Bertoni and other. Sociocultural character of language, according to scientific sources in industry of linguistics, is presented thus: a language is the soul of nation; reflection of national character; mean of maintenance of experience of people; reflection of attitude of people; different languages pass different attitude of people; a language influences on nation mediation of literature; she depends on nation through individual.
Изучение живых естественных языков, постоянный обмен мыслями между людьми обеспечивает возможность учета разнообразных познавательных позиций, является предпосылкой эффективного социального поведения. В статье рассмотрены социокультурные детерминанты формирования личности филологов в системе, а именно лингвистический аспект. Рассмотрено становление основных направлений европейского социокультурного образовательного пространства и взнос европейских и украинской языковедческих школ в становление языковой личности.
В частности, основу теории и практики Женевской лингвистической школы составляют соотношения идеального и социального в явлениях языка и вещания; ученые Пражской лингвистической школы подчеркивали роль языка как системы, которая обслуживала общение, утверждая, что между развитием языка и общества есть непосредственная связь. Украинская языковедческая школа продолжала лингвосоциокультурную традицию европейских школ относительно становления языковой личности (О. Потебня, М. Драгоманов, И. Франко).
Установлено, что на конец XIX века в ведущих западноевропейских странах оказалось несоответствие традиционной педагогики и новых общественно-экономических и социокультурных условий, следовательно педагогическая теория и практика в ведущих странах Запада испытывает кардинальные изменения. Все лингвистические школы начала ХХ века сформировались в критике классических подходов к изучению языка и понимания социокультурного детерминанта формирования языковой личности. Учитывая социокультурное образование работали: школа “Слова и вещи” Рудольфа Мерингера и Гуго Шухардта, школа естетизму Карла Фосслера, школа неолингвистики Джуліо Бертоні и другая.
Социокультурный характер языка, согласно научным источникам в отрасли языкознания, представлен таким образом: язык – душа нации; отображение национального характера; средство сохранения опыта народа; отображение миропонимания народа; разные языки передают разное миропонимание народов; язык влияет на нацию посредничеством литературы; она зависит от нации через индивид.
