Musical dimensions of quality judgements in liturgical translation

Abstract

The paper is dedicated to the issues of how translation quality assessment can deal with the musical aspects of liturgical praxis. It is not limited to the matters of melody and isosyllabism (which partially overlap with the theory of verse translation), but it has also to cover the issues of functionality, perception and reception (which are integrated in translation sociology and criticism). The study consists of three foci: singability and melody (isosyllabism and local chants, collective and individual creativity), historicism (hidden interpretations, functional censorship) and phonetic and semantic prosody (problems of subjectivist perception, churchly interventions, modulations of poetic texts for liturgical use). The problem of relay translation looks very unusual: although all liturgical texts came from the same language (Patristic Greek), vernacular believers receive their national texts which were translated via the mediating language (Latin or Church Slavonic, or even more languages). The main text of the analysis is the Paschal Troparion (in the Greek, Church Slavonic, Ukrainian, Polish, and English versions), but observations over other various liturgical texts are included. The juxtaposition of the Roman and Byzantine Rites shows how great the role of vocal music is in both rites and how attentively the ecclesiastical authorities cherished the sacred music for the propaganda of ecumenical moral dogmas.

Статтю присвячено питанням, як перекладознавчий аналіз може розглядати музичні аспекти літургійної практики. Аналіз не обмежується питаннями мелодії та ізосилабізму (які частково збігаються з теорією віршового перекладу), але також має охоплювати питання функційності, сприйняття та рецепції (які інтегровані в соціологію та критику перекладу). Дослідник виокремив три блоки питань для розгляду: співучість і мелодійність (ізосилабізм і місцеві наспіви, колективна та індивідуальна творчість), історизм (приховані інтерпретації, функціональна цензура) і фонетико- семантична просодія (проблеми суб’єктивістського сприйняття, церковні інтервенції, видозміни поетичних текстів для літургійного вжитку). Проблема опосередкованого перекладу виглядає дуже своєрідною: хоча всі богослужбові тексти походять з однієї мови (патристичної греки), вірники, які моляться народними мовами, отримують свої національні тексти, які переклали через мову- посередник (латинську або церковнослов’янську, чи навіть ще іншу мову). Основним текстом для аналізу є тропар Пасхи (у грецькій, церковнослов’янській, українській, польській та англійській версіях), але враховано і спостереження над іншими різноманітними богослужбовими текстами. Зіставлення римського та візантійського обрядів показує, наскільки велику роль має вокальна музика в обох обрядах і як уважно церковна влада берегла духовну музику для пропаганди екуменічних моральних догм.