Study of japanese literary terminology in diachrony (Nara period /710 – 794/, Heian period /794 – 1185/, Kamakura period /1185 – 1333/)

Abstract

This paper analyzes the etymological and word-forming features of the terminological units of the Japanese literary criticism of the Nara, Heian and Kamakura periods. The relation of the terms of kango 漢語 , wago 和語 and gairaigo 外来語 etymological groups has been established in the specified historical periods. The productivity of the methods of the term formation of the Japanese literary terms in diachrony has been studied, such as: root-adding, word-stemming, metaphorization, and others. The paper attempts to study the influence of the cultural and historical background on the formation of the terminological units range of the Japanese literary criticism. The following aspects have been studied, specifically: the terms of the Nara period, drawn by the poets from the depths of the folklore; the exquisite terminological units imbued with the subtle aesthetics of the Heian’s court artists; and the concepts of the Japanese literary criticism, invented by the Kamakura’s monk hermits. The connection between the dominance of certain types of the term formation and historical and cultural circumstances of a particular period of the history has been defined. The quantitative predominance of the kango units 漢語 , borrowed from China, and the method of the term formation based on the kango 漢語 – root-adding in all periods under study – Nara, Heian, and Kamakura – has been pointed out. The direct influence of some factors on the formation of the then Japanese literary terminology has been traced. They include the domination of the Chinese language in science, borrowing of certain terms from China and imitation of the methods of the term formation inherent to the Chinese language.

У статті аналізуються етимологічні та словотвірні особливості термінологічних одиниць японського літературознавства епох Нара, Хейан та Камакура. Встановлюється співвідношення термінів етимологічних груп канґо 漢語 , ваґо 和語 та ґайрайґо 外来語 у вказані історичні епохи. Досліджується продуктивність способів термінотворення японських літературознавчих термінів у діахронії: коренескладання, основоскладання, метафоризації та інших. У статті зроблено спробу вивчення впливу культурного та історичного підґрунтя на формування палітри термінологічних одиниць японського літературознавства. Зокрема досліджуються: терміни доби Нара, почерпнуті поетами із глибин фольклору; вишукані термінологічні одиниці, пронизані тонкою естетикою придворних митців Хейану; та поняття японського літературознавства, винайдені ченцями-відлюдниками епохи Камакура. Аналізується зв’язок між домінуванням певних типів термінотворення та історико-культурних обставин конкретної історичної доби. Встановлюється кількісне переважання, запозичених з Китаю, одиниць-канґо 漢語 та, заснованого на канґо 漢語 , способу термінотворення – коренескладання у всіх досліджуваних епохах – Нара, Хейан та Камакура. Прослідковується прямий вплив на формування тогочасної літературознавчої термінології Японії таких факторів, як: панування китайської мови в науці, запозичення окремих термінів з Китаю та наслідування способів термінотворення, притаманних китайській мові.