The paper deals with conflict management strategies and peculiarities of behavior and actions of conflict participants throughout the conflict situation. Thomas-Kilmann Conflict Model was characterized which identifies and defines five main conflict resolution styles: avoiding (low assertiveness and low cooperation), accommodating (low assertiveness and high cooperation), competing (high assertiveness and low cooperation), compromising (medium assertiveness and medium cooperation), and collaborating (high assertiveness and high cooperation). The author claims that each conflict resolution style has its plus and minus sides and may be effectively used in certain situations with the help of concrete tactics (mild, tough or neutral). It has been substantiated that the same tactics may be used in different strategies (confrontational, distancing, cooperation). Several communicative strategies such as the usage of politeness markers, respect to the partner have been described proving that the attitude to the participants of conflict may be formed due to it. Moreover, they help to differentiate the types of speech behavior of the participants of the conflict. Conflict management strategies are best described in terms of differentiating conflict types of personalities and effective communication strategies for conflict resolution (“Steam roller”, “Hidden aggressor”, “Angry child”, “Plaintiff”, “Silent”, “Always ready to yield”). Consideration was given to the problem of creating the basis for individual strategies of behavior of each participant of educational process in high educational establishments that must be formed and corrected by the personality himself in the process of real pedagogical activity.
У статті розглянуто стратегії управління конфліктом як напрям й особливості дій конфліктуючих сторін, яких вони дотримуються упродовж усієї конфліктної взаємодії. Охарактеризовано стилі поведінки під час конфлікту, запропоновані К. Томасом і Р. Кілменом (уникання, відхід, ігнорування або відхилення; суперництво, конкуренція, змагання, конфронтація; пристосування, змушена поступка; компроміс; співробітництво). Доведено, що кожна з зазначених стратегій поведінки в конфліктній ситуації має свої недоліки й переваги та може бути ефективною у вирішенні конфлікту лише в певних ситуаціях і за допомогою конкретних тактик (м’яких, жорстких, нейтральних). З’ясовано, що одні й ті ж самі тактики можуть використовуватися у різних стратегіях (спрямованість на партнерство в комунікації, стратегія конфронтації, стратегія дистанціювання, стратегія кооперації). Розглянуто комунікативні стратегії в англійській комунікації (пом’якшення висловлювання, використання маркерів ввічливості, повага до мовного партнера та ін.). Доведено, що засоби мови і певні комунікативні стратегії і тактики визначають ставлення до суб’єктів конфліктної ситуації, формують різні типи мовленнєвої поведінки комунікантів у ситуації конфлікту. Охарактеризовано розповсюджені конфліктні типи особистості в спілкуванні (“Паровий каток”, “Прихований агресор”, “Розгнівана дитина”, “Скаржник”, “Мовчун”, “Дуже поступливий”). Проаналізовано проблему створення базових основ індивідуальної стратегії поведінки кожного учасника освітнього процесу у вищій школі, яка повинна формуватися і коригуватися самою особистістю у процесі реальної педагогічної діяльності.
В статье рассмотрены стратегии управления конфликтом как направление и особенности действий конфликтующих сторон, которых они придерживаются на протяжении всего конфликтного взаимодействия. Охарактеризованы стиле поведения во время конфликта, предложенные К. Томасом и Р. Килменном (уход от конфликта, игнорирование или отклонение; соперничество, конкуренция, соревнование, конфронтация; приспособления, вынужденная уступка; компромисс, сотрудничество). Доказано, что каждая из указанных стратегий поведения в конфликтной ситуации имеет свои недостатки и преимущества и может быть эффективной в решении конфликта только в определенных ситуациях и с помощью конкретных тактик (мягких, жестких, нейтральных). Выяснено, что одни и те же тактики могут использоваться в различных стратегиях (направленность на партнерство в коммуникации, стратегия конфронтации, стратегия дистанцирования, стратегия кооперации). Рассмотрены коммуникативные стратегии в коммуникации (смягчение высказывания, использование маркеров вежливости, уважение к языковому партнеру и др.). Доказано, что средства языка и определенные коммуникативные стратегии и тактики определяют отношение к субъектам конфликтной ситуации, формируют различные типы речевого поведения коммуникантов в ситуации конфликта. Охарактеризованы распространенные конфликтные типы личности в общении (“Паровой каток”, “Скрытый агрессор”, “Разгневанный ребенок”, “Жалобщик”, “Молчун”, “Очень покладистый”). Проанализирована проблема создания базовых основ индивидуальной стратегии поведения каждого участника образовательного процесса в высшей школе, которая должна формироваться и корректироваться самой личностью в процессе реальной педагогической деятельности.
