Кризові прояви, що намітилися нещодавно в лінгвоконцептології, були успішно подолані шляхом зміни вектора розвитку з екстпасивного на інтенсивний.
Вихід з передкризового стану, однак, не позбавив лінгвоконцептологію від певних внутрішніх протиріч і парадоксів, що випливають, головним чином, з прийнятих принципів делення ЛК-концепту на якісно відмінні одна від одної складові.
Recently arisen in Russian “linguocultural conceptology” crisis manifestations have been successfully overcome by changing its evolution vector from the horizontal and extensive to the vertical and intensive. But this crisis overcoming however has not saved the “linguocultural conceptology” from certain inner contradictions and even paradoxes resulting mainly from the division of the concept in some separate and different components.