Місія соціального служіння у богословському освітньому дискурсі

Abstract

Соціальне служіння, як особлива місія християнської Церкви, спрямована на євангелізацію добродійництвом, у національній самосвідомості формує концепцію допомоги, основаної на філософії любові до ближнього. Основними завданнями сучасної духовної освіти має бути не лише виховання священнослужителя на засадах пастирського служіння для вірян, але й формування особистості богослова, який би володів системою соціального знання для адекватних відповідей на виклики сучасного динамічного соціального світу.

The social service as a special mission of the Christian Church, which is aimed at evangelization, in the national self-consciousness forms the concept of help which is based on the philosophy of love to the neighbor. The main tasks of the modern spiritual education have to be not only a priest’s education on the basis of the pastoral service for the worshippers, but also the formation of the priest’s personality who would be able to manage the social knowledge system to provide the adequate answers to the challenges of the modern, dynamic, social world.