Строки здійснення регулятивного цивільного права, їхні відмінності від присічного строку

Abstract

Ця наукова стаття присвячена дослідженню актуального питання про вплив настання, перебігу та закінчення матеріально-правових строків на порядок реалізації суб’єктивного цивільного права. У роботі проведена оцінка чинників, які є визначальними для класифікації темпоральних чинників. Передусім здійснено їх розмежування за характером опосередковуваних відносин: регулятивних або охоронних. Зроблено розподіл строків за сферою їх впливу на цивільні взаємини та за наслідками настання чи спливу стосовно змісту відповідних взаємин. У роботі показано, що правовий зв’язок між регулятивним і охоронним відношенням не має лінійного вираження, а є досить складним і найя- скравіше проявляється у темпоральних їхніх факторах. Так, прострочення здійснення суб’єктивного права завжди призводить до його юридичного захисту, у тому числі і у примусовому порядку. Якщо носій права не вчинив обов’язкової активної дії для реалізації впродовж встановленого періоду, право може погаситися, але відповідальність для третьої особи не настане. Такі строки, які погашають право внаслідок його своєчасного нездійснення, у цивілістиці називаються присічними. Зроблений детальний аналіз їх, наведені основні характерні властивості. Встановлено, що суб’єктивне цивіль- не право, яке реалізується протягом перебігу присічного строку, спрямоване на створення нового правовідношення з іншим змістом, його здійснення може відбутися лише внаслідок разової дії. Також у разі своєчасного здійснення подібного права на набуття права воно припиняється достроково. Зро- блено такий висновок: невчинення цієї дії впродовж встановленої законом чи договором тривалості призводить до того, що суб’єктивне право погашається зі спливом строку, інше суб’єктивне право, на виникнення якого мала спрямовуватися активна дія, не виникає. Охоронне відношення (право на захист, у тому числі судовий) у зв’язку з відсутністю порушення не виникає.

This scientific article is devoted to the study of the topical issue of the impact of the onset, course and expiration of substantive terms on the implementation of subjective civil law. The paper evaluates the factors that are decisive for the classification of temporal factors. First of all, they are differentiated by the nature of the mediated relations: regulatory or protective. The distribution of terms by the sphere of their influence on civil relations and by the consequences of their occurrence or expiration in relation to the content of the respective relations is made. The paper shows that the legal relationship between the regulatory and protective relationship does not have a linear expression, but is quite complex, and it is most pronounced in their temporal factors. Thus, the delay in the exercise of a subjective right always leads to its legal protection, including compulsory. If the right holder has not taken a mandatory active action to exercise within the prescribed period, the right may expire, but there is no liability for a third party. Such terms, which repay the right as a result of its timely non-exercise, in civilization are called curtails. A detailed analysis of them is made, the main characteristic properties are given. It is established that the subjective civil law, which is realized during the cut-off period, aimed at creating a new legal relationship with a different content, its implementation can occur only as a result of a single action. Also, in the case of timely exercise of such a right to acquire the right, it is terminated early. The following conclusion is made: failure to perform this action during the duration established by law or contract leads to the fact that the subjective right is repaid with the expiration of the term, other subjective right, which should have been directed to the active action, does not arise. There is no protective relationship (right to judicial protection) due to the absence of violation.