Мовне питання як чинник державотворення

Abstract

У статті йдеться про визначальну роль української мови на новому етапі державотворення. Висвітлюються деякі теоретичні питання цієї вкрай важливої проблеми, визначено, що одним з першочергових завдань державного будівництва України на сучасному етапі є всебічне сприяння розвитку української літературної мови. Зроблено висновок про нагальну потребу гуртування всіх українців на основі соборної української мови. Незважаючи на зростаючий інтерес громадян України до своєї історико-правової спадщини в умовах національного й духовного відродження, поза увагою сучасних правознавців залишається чимало проблем, відображених у науковій спадщині правників міжвоєнної української еміграції. Через культуру, в тому числі й мову, суспільство здатне реалізувати власний творчий потенці- ал, долучитися до надбань світової цивілізації, зберегти матеріальні, науково-технічні та інтелек- туальні досягнення, історико-культурну спадщину країни. З одного боку, слушною є думка про недоцільність дебатів у ХХІ ст. про проблеми, які вже доведені світовою наукою, адже очевидно, що українці є окремим народом з власною українською мовою. З іншого боку, все ще залишається потреба подавати наукові аргументи, спрямовані передусім на неусвідомлених українців, що зараховують себе до категорії «русских», будучи укра- їнського походження. Нова українська літературна мова повинна зберегти традиції давньоукраїнської мови, що зібра- ла й несе у собі ідеї та атрибутику українства, сформувала та передала історичну пам’ять укра- їнства у самих українцях, застерігала від сусідів-зазіхателів на її самобутність. Вистоявши в пері- од бездержавності, мова стала тим чинником, що сприяв сучасному утвердженню державності українського народу. Доречними в цьому контексті стануть такі слова Т. Шевченка: «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь».

The article deals with the decisive role of the Ukrainian language at a new stage of the state. Some theoretical issues of this critical issue are highlighted. It was introduced that one of the priority tasks of state-building in Ukraine at the present stage is the comprehensive promotion of the development of the Ukrainian literary language. The conclusion was made about the urgent need to unite all Ukrainians on the basis of the cathedral Ukrainian language. The interest of Ukrainian citizens in their historical and legal heritage is growing. At the same time, without the attention of modern legal scholars, there are many problems that are reflected in the scientific heritage of lawyers of interwar Ukrainian emigration. Through culture, including language, society is able to realize its own creative potential. It is attached to the achievements of world civilization, preserves material, scientific, technical and intellectual achievements, the historical and cultural heritage of the country. On the one hand, it is true that the debate in the XXI century about problems that have already been proven by world science. After all, the fact that Ukrainians are a separate people with their own Ukrainian language is obvious. On the other hand, there is still a need to submit scientific arguments aimed primarily at unconscious Ukrainians who identify themselves as “Russians”, being of Ukrainian origin. The new Ukrainian literary language should preserve the traditions of the ancient Ukrainian language, which collected and carries the ideas and attributes of Ukrainians. She also formed and conveyed the historical memory of Ukrainians in the Ukrainians themselves, warned against neighbours who encroached on her identity. Having stood during the period of statelessness, the language became the factor that contributed to the modern confirmation of the statehood of the Ukrainian people. The following words of T. Shevchenko will become relevant in this context: “Learn someone else, and do not blossom yourself”.