Соціально-філософські ідеї В. Винниченка в контексті європейської філософії першої половини ХХ ст.

Abstract

На формування світоглядної позиції В. Винниченка мали вплив філософська антропологія, «філософія життя», екзистенціалізм, психоаналіз, синтез яких знайшов своє відображення у художньо-естетичній формі. Завдяки низці філософських напрямів, Винниченко зумів цілісно підійти до аналізу людини, суспільства і світу. Загальний песимізм мислення Винниченка відобразився у його антиутопічних позиціях. Розум митця настільки всеохоплююче відображав навколишній світ, що припускав для суспільства та людини не лише «світле», а й «темне» майбутнє. Яскравим прикладом цього є його роман «Сонячна машина», в якому благородні наміри людини щодо побудови майбутнього щасливого соціального життя не дали позитивних результатів. Некласичні риси мислення Винниченка мають під собою загальну достатню підставу — соціально-філософське спрямування дослідження сутності та існування людини, її індивідуального та суспільного життя, особливостей та зовнішніх обставин її розвитку, оцінку здібностей як митцятощо. Між класичним та некласичним етапами розвитку соціальнофілософського мислення простежується чітка відмінність. Виникнення вітчизняної соціальної філософії — не просто продовження та систематизація попереднього досвіду вивчення розвитку суспільства, це його принципове відкидання або заперечення, як на рівні змісту — у вигляді створення нових методів дослідження суспільства, так і на рівні форми — у вигляді різних варіантів концепції єдності «нового суспільства» і «нової людини» від марксизму до ніцшеанства. Пропагуючи правила конкордистської моралі, мислитель щиро вірив, що вони здатні сприяти гармонізації людини і світу, примножуючи любов і добро. У світоглядній позиції Винниченка простежується разом із незадоволенням тогочасним станом суспільства невимовна тривога за майбутнє. Його філософська позиція − це формування людини нового гатунку −неолюдини, оскільки він неодноразово вказував на масштабне за своєю значущістю явище тогочасної Європи − декаданс, з наслідками якого боровся до кінця свого життя.

Volodymyr Vynnychenko’s ideological and social-philosophycal position wasinfluenced by philosophical anthropology, «philosophy of life», existentialism,psychoanalysis. Their synthesis is reflected in the artistic and aesthetic form. Vynnychenko managed holistically approached to the analysis of the human society and the world with a help of series philosophical trends. The general pessimism of Vynnychenko’s thinking reflected in his anti-utopic positions. The mind of the artist so comprehensively reflects the world around us andsupposes for a man not only «light», but also a «dark» future. His novel «The SunMachine»is a striking example of this fact. The author demonstrated that the nobleintentions of a man to build a happy future life did not give a positive results. Nonclassical features of Vynnychenko’s thought are under a general sufficient reason — social-philosophical study of the nature and the existence of a man, his individual and social life, characteristics and external circumstances of his development, evaluation skills as an artist etc. There is a clear difference between classical and nonclassical stages of social- philosophical thinking. The emergence ofthe native social philosophy — not just a continuation of previous experiences and systematize the study of the development of a society, it is its fundamental rejection or objection as on the level of content — in the form of a new methods for the study of a societyand as on the level of form — in the form of different variants of the concept of unity of the «new society» and the «new man» from Marxism to Nietzscheanism. The motives of «philosophy of life», philosophical anthropology which observed in Vynnychenko’s works are reasons that induced him to concentrate his attention on a human, his life in the world, the pursuit of perfection, the desire to understand his meaning, identifying ways that lead to happiness. His philosophical position is the formation of the new man — neohuman. Vynnychenko as a thoughtful and original thinker turned his attention to a large-scale phenomenon of contemporary Europe — decadence and he fought until his death with its consequences.

На формирование мировоззренческой позиции В. Винниченко в целом и социально-философской позиции в частности повлияли философская антропология, «философия жизни», экзистенциализм, психоанализ, синтез которых нашел свое отражение в художественно-эстетической форме. Благодаря ряду философских направлений, Винниченко сумел целостно подойти к анализу проблем общества и мира. На страницах его произведений представлены герои со сложным внутренним миром, которые стремятся понять смысл бытия, размышляют над проблемами жизни и смерти, добра и зла, справедливости и несправедливости. Изображая сильные и слабые стороны человека, Винниченко ярко продемонстрировал, что ключ к самосовершенствованию он должен искать в непосредственном социальном окружении, особенностях социальной структуры современного общества. Наблюдая нивелирование тогдашнего человека, его нежелание преодолевать жизненные препятствия, Винниченко надеялся, что в будущем люди смогут противостоять бремени злой судьбы, став на путь коренных преобразований общества, моральных норм, самих себя. Общий пессимизм мышления Винниченко прослеживается в его антиутопических позициях. Разум художника настолько всеобъемлюще отражал окружающий мир, предполагая для человека не только «светлое», но и «темное» будущее. Ярким примером этого является его роман «Солнечная машина», в котором благородные намерения человека по построению будущей счастливой жизни не дали положительных результатов. Неклассические черты философского мышления Винниченко имеют под собой общее достаточное основание — социально-философскую направленность исследования сущности и существования человека, особенностей и внешних обстоятельств его развития, общественную оценку творческих способностей и т.п. Между классическим и неклассическим этапами развития социально-философского мышления прослеживается четкое различие. Возникновение отечественной социальной философии — не простое продолжение и систематизация прошлого опыта изучения развития общества, это его принципиальное отвержение или отрицание, как на уровне содержания — в виде создания новых методов исследования общества, так и на уровне формы — в виде различных вариантов концепции единства «нового общества» и «нового человека» от марксизма к ницшеанству. Мотивы «философии жизни», философской антропологии, которые наблюдаются в творчестве Винниченко, способствовали тому, что он в центр своих рассуждений поставил человека, его жизнь в мире, стремление к совершенствованию, желание понять смысл своего существования, выявление путей, ведущих к счастью. Пропагандируя для всего общества правила конкордистской морали, принцип «честности с собой», мыслитель искренне верил, что они могут способствовать гармонизации человека и мира, умножая любовь и добро. В мировоззренческой позиции Винниченко прослеживается вместе с недовольством тогдашним состоянием общества неописуемая тревога за будущее. Винниченко, как вдумчивый и оригинальный мыслитель, обратил свое внимание на масштабное по своей значимости явление тогдашней Европы — декаданс, с последствиями которого он боролся до конца своей жизни. Его философская позиция — это формирование человека нового типа —неочеловека — строителя нового общества. Вера в положительный смысл жизни заставляет человека задумываться над этим вопросом время от времени и делать все необходимое для того, чтобы его постичь. Именно эта вера является причиной недовольства человека настоящим, и поэтому, на наш взгляд, все его действия будут устремлены в будущее.