Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу досвіду утопічного та антиутопічного соціального проектування, можливості його використання для розробки соціальних моделей, за допомогою яких можуть бути розв’язані глобальні проблеми, здійснені експертні оцінки таких проектів.
Обґрунтовано, що головною помилкою при розробці та реалізації утопічних конструктів було неврахування ефекту емерджентності.
Прогнозується, що внаслідок нездатності сучасних міжнародних інституцій на чолі з ООН координувати діяльність світової спільноти для відвернення глобальних загроз може утворитися загальнопланетарне наддержавне соціальне утворення. Здійснено соціально-філософський аналіз, за яких умом це утворення може перетворитися на світову тоталітарну державу.
Исследован генезис антиутопий сквозь призму праксеологического анализа утопий, в частности показано, что антиутопии – это попытки спрогнозировать последствия решения значимых общественных проблем характерным для утопий путем – поголовным превращением обычных людей на идеальных членов общества любыми методами, включая насильственные. Утопические социальные модели и антиутопические предостережения относительно их реализации сопоставлены с исторической практикой, показано, что имманентная черта утопического дискурса – вера в возможность быстрого создания совершенной социальной структуры – неминуемо приводит к применению тоталитаризма как политтехнологического средства ускоренной трансформации общества в определенном направлении. Прогнозируется, что в результате неспособности современных международных институций во главе с ООН координировать деятельность мирового сообщества для предотвращения глобальных угроз может образоваться общепланетарное надгосударственное социальное образование. Осуществлен социально-философский анализ, при каких условиях это образование может превратиться в мировое тоталитарное государство. Доказана возможность использования опыта утопического и антиутопического социального проектирования для разработки общественных моделей, пригодных для разрешения глобальных проблем, а также для экспертизы таких проектов, в частности исследованы конструктивность и утопизм программы «Повестка дня на ХХІ век» как механизм реализации Концепции устойчивого развития.
The subject of the thesis is social and philosophical analysis of utopian and dystopian social project planning experience, the possibility of it’s usage for social models developing that may help to solve global problems, the scientific assessment of mentioned projects. It was proved that the principal mistake in utopian construct making was made by omission of emergence effect. It is forecasted that due to the incapacity of modern international institutions headed by UN to coordinate the activities of the world community, the global planetary nongovernmental social organization may occur. The social and philosophical analysis was conducted in order to define the conditions in which the organization may transform into world totalitarian state.
