У статті розглянуто сутність педагогіки партнерства як форми співпраці, співдружності, співтворчості, консолідованого управління; принципу взаєморозуміння; стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. З’ясовано виникнення технології партнерства, проведений порівняльний аналіз педагогіки партнерства і педагогіки співробітництва. Визначено особливості партнерства у психолого-педагогічному контексті (основні ідеї, принципи, умови формування). Доведено, що дефініція “партнерство” як взаємозв’язок викладачів і студентів, пов’язана із їх самовизначенням у спільній навчальній діяльності, усвідомленням власної самоцінності; педагогічний діалог, комфортність і вміння рефлексії характеризують партнерство як сучасну технологію, що регулює вчинки людей у досягненні спільної мети в певній групі. З’ясовано, що організація викладачем процесу навчання студентів на основі демократичного стилю підвищує можливості саме їх партнерської взаємодії. Звернено увагу на наявність різних аспектів партнерської взаємодії викладачів і студентів із урахуванням їх основних функцій (інструментальної, емоційно-рольової, рефлексивної). Авторами охарактеризовано основні технології партнерства у закладах вищої освіти (персоніфіковане посередництво, тьюторство, консультування); запропоновано використання різних методів (аналіз проблемних ситуацій, інтерактивні та ігрові методи), стратегій партнерської взаємодії (“аксiкреацiї”, “наведення мостів”, “рух у бік самостійності”, “максимальної віддачі”, “відсторонення”, “доведення істинності” та ін.); окреслено стадії реалізації технології партнерства у процесі професійної підготовки майбутніх викладачів у вищій школі (визначення цілей групової співпраці, встановлення партнерського контакту, об’єднання у єдину команду, творча реалізація поставлених цілей, рефлексія партнерської взаємодії та власних дій).
В статье рассмотрена сущность педагогики партнерства как формы сотрудничества, содружества, сотворчества, консолидированного управления; принципа взаимопонимания; стратегии поведения в конфликтных ситуациях. Выяснено возникновения технологии партнерства, проведен сравнительный анализ педагогики партнерства и педагогики сотрудничества. Определены особенности партнерства в психолого-педагогическом контексте (основные идеи, принципы, условия формирования). Доказано, что дефиниция “партнерство”, как взаимосвязь преподавателей и студентов, согласуется с их самоопределением в общей учебной деятельности, осознанием собственной самоценности; педагогический диалог, комфортность и умение рефлексии характеризует партнерство как современную технологию, регулирует поступки людей в достижении общей цели в определенной группе. Выяснено, что организация преподавателем процесса обучения студентов на основе демократического стиля повышает возможности именно их партнерского взаимодействия. Обращено внимание на наличие различных аспектов партнерского взаимодействия преподавателей и студентов с учетом их основных функций (инструментальной, эмоционально-ролевой, рефлексивной). Авторами охарактеризованы основные технологии партнерства в учреждениях высшего образования (персонифицированное посредничество, тьюторство, консультирование); предложено использование различных методов (анализ проблемных ситуаций, интерактивные и игровые методы), стратегий партнерского взаимодействия (“аксикреация”, “наведения мостов”, “движение в сторону самостоятельности”, “максимальной отдачи”, “отстранения”, “доказательства истинности” и др.); обозначены стадии реализации технологии партнерства в процессе профессиональной подготовки будущих преподавателей в высшей школе (определение целей группового сотрудничества, установление партнерского контакта, объединение в единую команду, творческая реализация поставленных целей, рефлексия партнерского взаимодействия и собственных действий).
The article discovers the essence of partnership pedagogy as a form of cooperation, commonwealth, co-creation, consolidated management; the principle of mutual understanding; strategies of behavior in conflict situations. The origin of partnership technology has been clarified, a comparative analysis of partnership pedagogy and cooperation pedagogy has been conducted. Peculiarities of partnership in the psychological and pedagogical context (basic ideas, principles, conditions of formation) were determined. It is proved that the definition of "partnership" as the relationship of teachers and students, associated with their self-determination in joint educational activities, awareness of their own self-worth; pedagogical dialogue, comfort and reflection skills characterize partnership as a modern technology that regulates the actions of people in achieving a common goal in a particular group. It was found that the organization of the teacher’s process of teaching students on the basis of a democratic style increases the possibilities of their partnership. Attention was drawn to the presence of various aspects of partnership between teachers and students, taking into account their main functions (instrumental, emotional-role, reflexive). The authors describe the main technologies of partnership in higher education institutions (personalized mediation, tutoring, counseling); propose the use of various methods (analysis of problem situations, interactive and game methods), strategies of partnership ("excitation", "bridging", "moving towards independence", "maximum return", "removal", "proving the truth", etc.); outline the stages of partnership technology implementation in the process of professional training of future teachers in higher education (defining the goals of group cooperation, establishing partnership contact, joining a team, creative realization of goals, reflection on partnership and own actions).
