Теоретичні засади формування прив’язаності у дітей з порушеннями психофізичного розвитку

Abstract

У статті представлено огляд існуючих теоретичних надбань про особливості формування стосунку прив’язаності у дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Проаналізовано результати практичних досліджень формування прив’язаності, які розглядають стосунок прихильності в аспектах: прихильність між батьками дитини, прихильність матері до дитини, прихильність батька до дитини, прихильність дитини до кожного із батьків окремо. Визначено перелік чинників, які позначаються на стосунку прихильності між батьками та дитиною, яка має порушення розвитку: чутливість до потреб дитини, здатність сприймати та інтерпретувати комунікативні сигнали дитини; можливість залучатися до активної взаємодії із дитиною та ін. Окреслено фактори ризику виникнення розладів прив’язаності у дітей з комплексними та тяжкими множинними порушеннями розвитку.

В статье представлен обзор существующих теоретических сведений об особенностях формировании отношений привязанности у детей с нарушениями психофизического развития. Проанализированы результаты практических исследований формирования привязанности, рассматривающие отношения привязанности с позиций отношений привязанности родителей ребенка; привязанности матери к ребенку; привязанности отца к ребенку; привязанности ребенка к каждому из родителей в отдельности. Определен перечень факторов, влияющих на качество привязанности между родителями и ребенком, у которого есть нарушение развития: чувствительность к потребностям ребенка; способность воспринимать и интерпретировать коммуникативные сигналы ребенка; возможность включаться в активное взаимодействие с ребенком и др. Выделены также факторы, способствующие риску возникновения нарушений привязанности у детей с комплексными и тяжелыми множественными нарушениями развития.

The aim of this article was to provide detailed review of the available researches on parent-child attachment relationships and attachment patterns development in children with disabilities. Unfortunately, we could not find any complete research on children with sensory impairments, with most of the current investigations being focused on children with autistic spectrum disorders and intellectual disabilities. It has been discovered, the differences exist in attachment relationships between mothers and fathers, whether the child has a disability or not. The fathers of children with a disability appear to have less secure attachment relationship with their children compared to fathers of typically developing children. At the same time, mothers seem to be able to establish more secure relationships with their children regardless of the disability. Existing researches suggest the following factors that influence attachment development in the families with children who have disabilities: ability to perceive and interpret a child’s behavior as communication attempts; understanding and meeting the child’s needs, and when it comes to fathers – being able to engage in highly stimulating play activity. It is still not clear why fathers of children with disabilities struggle more in forming a secure attachment with their children, than the mothers, or fathers of typically developing children. Particular attention was given to the studies of attachment disorders in children with severe multiple disabilities, stating that severe medical conditions, painful sensations associated with physical contacts, inability to rely on a constant, reliable and sensitive caregiver lead to distortion of the attachment concept in these children. Further researches are needed to understand what factors contribute to the development of a secure attachment between the parents and a child who has vision impairment, comparison of attachment patterns in children with impaired vision and children with other types of sensory and intellectual disabilities. It has also been suggested that attachment relationships should be studied in line with parental grieving/accepting process over a child’s disability.