У статті досліджено соціальні проблеми, які передбачають застосування мультипарадигмального підходу до їх розгляду, а це своєю чергою дає змогу глибше розкрити їх конструкцію, моделювання і вирішення. Цей підхід не лише передбачає дослідження ситуації, в якій виникла соціальна проблема, але й дає змогу змоделювати поведінку людей, котрі визначають ситуацію як проблемну. У структурі соціальної проблеми кристалізуються об’єктивні умови, суб’єктивне визначення і опис. Встановлено, що виділення рівнів, стадій, етапів, властивостей та інших елементів у засобі реалізації соціальної проблеми допомагає вирішенню різних технологічних завдань соціального забезпечення, відображенню проблем у реалізації соціальної політики. З логічної позиції обґрунтовано, що континуанта соціальної проблеми ‒ це своєрідний поліном, який репрезентує в її механізмі одноцілість послідовностей, зв’язностей рясногранних соціальних потреб, інтересів і цілей, сформульованих як певне соціальне завдання. Досліджено, що ці завдання сконцентровані на формуванні належного соціального середовища і реалізуються шляхом розгортання спеціалізованої діяльності соціальних інститутів. Їх робота спрямована на конкретну людину, рішення її індивідуальних проблем і втілюється в різноманітних формах соціального захисту: надання допомоги, обслуговування, супроводу, благодійність, волонтерство. Визначено, що суперечливі соціальні проблеми виникають по-різному, мають неоднакову природу і перебувають у розмаїтих причинно-наслідкових зв’язках, а отже, крім соціальної статики, в структурі соціальної проблеми варто також виокремлювати її соціальну динаміку. Доведено, що динамічна природа соціальної проблеми зумовлює необхідність дослідження механізму її розвитку на підставі традиційного підходу, який спирається на об’єктивістське тлумачення сутності соціальної проблеми. Він ґрунтується на виокремленні в ній дисфункцій, патологій, дезорганізації або девіантності як шкідливих чи руйнівних ознак для життя суспільства.
The article examines the social problems that involve the application of a multiparadigmatic approach to their consideration, which in turn allows for a deeper disclosure of their structure, modeling, and solution. This approach not only provides for the study of the situation in which the social problem arose but also allows modeling the behavior of people who define the situation as problematic. Objective conditions, subjective definition and description crystallize in the structure of the social problem. It is established that the identification of levels, stages, milestones, properties and other elements in a vehicle of a social problem helps to solve various technological problems of social welfare and to reflect problems in the implementation of social policy. From the logical point of view, the author proves that the continuant of a social problem is a kind of a polynomial that represents the unity of sequences, connections of multifaceted social needs, interests and goals in its mechanism, formulated as a certain social task. It is investigated that these tasks are focused on the formation of a proper social environment and are implemented by deploying specialized activities of social institutions. Their work is aimed at a specific person, solving his/her individual problems, and is embodied in various forms of social welfare: assistance, service, support, charity, volunteering. It is determined that contradictory social problems arise in a different way, have different nature, and are in various causeand-effect relationships. Therefore, in addition to social statics in the structure of the social problem, one should also identify its social dynamics. The article proves that the dynamic nature of a social problem necessitates the study of the mechanism of its development based on the traditional approach, which is based on an objectivist interpretation of the essence of the social problem. It is based on the identification of dysfunctions, pathologies, disorganization or deviance in it as harmful or destructive signs for the life of society.
