Тьюторинг як процес соціального супроводу в період пандемії

Abstract

Статтю присвячено теоретичному обґрунтуванню сутності тьюторингу як процесу соціального супроводу в період пандемії. Розкрито категоріальний апарат понять “тьютор”, “тьюторинг”, “тьюторський супровід”, “тьюторіал” та “тьюторант”. Представлено різновиди тьюторингу та його основні положення як процесу соціального супроводу в період пандемії. Визначено та охарактеризовано основні принципи тьюторського супроводу, а саме принцип відкритості, який передбачає, що кожен елемент соціального або культурного середовища несе певний навчальний ефект; принцип варіативності, коли у тьюторанта з’являється можливість зробити реальний вибір та обговорювати його можливі ризики й перспективи; принцип неперервності, який передбачає поступовість і циклічність процесу тьюторингу на кожному рівні розвитку підопічного; принцип гнучкості як мотивація підопічного на досягнення мети, підтримка різних ініціатив під час вибору форм, способів та швидкості його навчання; принцип індивідуального підходу, коли тьютор враховує індивідуальні особливості кожної дитини відповідно до її психотипу; принцип індивідуалізації, який передбачає, що тьюторант як активний суб’єкт освітнього процесу бере участь у виборі свого персонального шляху. Авторка зосереджує увагу також на функціях тьюторингу, які можуть змінювати одна одну залежно від напрямів діяльності тьютора в професійному освітньому просторі. Тьюторинг як соціальний супровід в освітньому просторі проявляється у соціальному обслуговуванні та наставництві тьюторантів різного віку, що спрямовано на подолання проблемних зон освітнього середовища, опануванні навичок самообслуговування у сфері пошуку інформації та складанні Індивідуального навчального плану (ІНП). У статті представлено портрет сучасного тьютора та охарактеризовано його типові завдання у процесі соціального супроводу. До них належать знайомство (входження у діяльність), розморожування (проблематизація), організація вивчення концепцій курсу, організація групової та індивідуальної роботи, організація зворотного зв’язку та рефлексії. Дослідження встановило, що тьюторство є професійною позицією, корисною для суспільства, тому для майбутніх фахівців соціономічної сфери тьюторинг є важливим інструментарієм.

The article is devoted to the theoretical substantiation of the essence of tutoring as a process of social support during the pandemic. The categorical apparatus of the concepts “tutor”, “tutoring”, “tutor support”, “tutorial” and “tutor” is revealed. Varieties of tutoring and its main provisions as a process of social support during the pandemic are presented. The main principles of tutoring are defined and characterized: the principle of openness, which assumes that each element of the social or cultural environment has a certain educational effect; the principle of variability, when the tutor has the opportunity to make a real choice and discuss its possible risks and prospects; the principle of continuity, which provides for the gradual and cyclical process of tutoring at each level of development of the ward; the principle of flexibility as a motivation of the ward to achieve the goal, support of various initiatives in the choice of forms, methods and speed of his learning; the principle of individual approach, when the tutor takes into account the individual characteristics of each child in accordance with its psychotype; the principle of individualization, which assumes that the tutor as an active subject of the educational process, participates in the choice of his personal path. The author also focuses on the functions of tutoring, which can change each other depending on the activities of the tutor in the professional educational space. Tutoring, as a social support in the educational space, is manifested in social services and mentoring of tutors of different ages, which is aimed at overcoming problem areas of the educational environment, mastering self-service skills in information retrieval and drawing up an Individual Curriculum. The article presents a portrait of a modern tutor and describes his typical tasks in the process of social support. These include: acquaintance (entry into activities), thawing (problematization), organization of the study of course concepts, organization of group and individual work, organization of feedback and reflection. The study found that tutoring is a professional position that is useful for society, so for future professionals in the field of socionomics, tutoring is an important tool.