Розвиток сенсорного компонента інтелектуальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами

Abstract

Одним із напрямів підвищення якості корекційного виховання та навчання дітей з особливими освітніми потребами (далі – ООП) є виявлення їхніх особистих ресурсів, включно з неушкодженими сенсорними системами. Основу розумового розвитку дитини, перебігу та становлення її психічних новоутворень становить чуттєве сприймання, пізнання об’єктів у процесі діяльності, інтеріоризація досвіду та відображення зовнішнього світу на рівні власного інтелекту. Сенсорний розвиток готує перехід від чуттєвого до раціонального пізнання, від сприймання до мислення, забезпечуючи формування основи подальшої інтелектуальної та практичної діяльності дитини. У статті подано результати досліджень, спрямованих на ефективне використання збережених сенсорних систем у дітей з ООП як важливого складника компенсаторно-корекційного процесу. Зокрема, було виявлено, що тактильне сприймання в комплексі з кінестетичним і зоровим доцільно активно використовувати на домовленнєвих (за обмеженого володіння мовленням) етапах формування пізнавального інтересу в дітей з ООП, їхнього інтелектуального та мовленнєвого розвитку. Наші дослідження та спостереження показали, що для дітей раннього і дошкільного віку з ООП та особливість зору, яка забезпечує одночасне сприймання предмета або групи предметів загалом, утруднює їхню аналітичну діяльність, виділення частин (деталей) предмета, встановлення взаємозв’язків і співвідношень між ними. Під час ознайомлення з предметом тактильно-зоро-руховим способом дитина зором стежить за переміщенням усієї долоні або вказівного пальця по деталях предмета, що зумовлює фіксування погляду на цих деталях, виховання фіксуючої уваги на противагу флюктуючій, яка спрямована переважно на сприймання предмета загалом. Важливим показником результативності тактильно-зоро-рухового способу обстеження предмета було те, що дитина, виділяючи деталь, засвоювала її назву, звертала запитливий погляд на експериментатора й очікувала від нього відповідного слова. У цьому ми вбачали паростки зародження феномена «чомучки», який у таких дітей часто відсутній або не реалізується.

One of the ways to improve the quality of correctional education and training for children with special educational needs (OOP) is to identify their personal resources, including intact sensor systems. The basis of the mental development of the child, the course and formation of his mental neoplasms is a sensory perception, knowledge of objects in the process of activity, internalization of experience and reflection of the outside world at the level of their own intelligence. Sensory development prepares the transition from sensory to rational cognition, from perception to thinking, providing the formation of the basis for further intellectual and practical activity of the child. The article presents the results of research aimed at the effective use of stored sensory systems in children with OOP as an important component of the compensatory-correction process. In particular, it was found that tactile perception, in combination with kinesthetic and visual, is expedient to be actively used at the preliminary (with limited command of speech) stages of formation of cognitive interest in children with OOP, their intellectual and speech development. Our research and observations have shown that for children of early and preschool age with OOP, and the feature of vision, which provides simultaneous perception of the object or group of objects in general, impedes their analytical activity, the separation of parts (details) of the object, establishing relationships and relationships between them . When acquainted with the subject of tactile-visual-motor way the child eyes the movement of the whole palm or index finger on the details of the subject, which causes the fixation of the gaze on these details, the education of the fixing attention as opposed to the fluctuating, which is directed, preferably, on the perception. An important indicator of the effectiveness of the tactile-visual-motor way of examining the subject was that the child, highlighting the part, mastered its name, turned an inquiring glance at the experimenter and expected him the appropriate word. In this we saw the sprouts of the emergence of the phenomenon of “why”, which is often absent or not realized in such children.