Philosophy of Ludwig Wittgenstein and modern analysis of concepts in literary works

Abstract

The article investigates the origins of the notion of ‘concept’ in the philosophy of Ludwig Wittgenstein and represents an attempt to combine the results of his theoretical work with literary and linguistic techniques and methods of analysis to consider concepts and their elements in literary works. The results of the study show that L. Wittgenstein first tried to reduce natural language to the communication of facts using atomic and molecular sentences, which he called the ‘ideal language of science’ and described the model of its functioning in the “Tractatus Logico-Philosophicus”. But that did not allow to convey the whole polysemy of the word. The scientist gave a clear understanding of the notion ‘concept’ in his work “Philosophical Investigations”. According to L. Wittgenstein, first the concept represents a symbiosis of sensory experience and key human characteristics of the object, which is transformed into a basic idea of the object of subjective reality, that is the core of the concept. Then, new meanings are layered on the basic idea in the process of generational change, with different social and cultural interactions. ‘Language-games’ and ‘behaviourgames’ are special ways of representing paradigmatic changes in a word meaning and revealing the polysemy of concept meanings. Models of the concept in the works of modern scholars – linguists, culturologists, literary critics, are also considered. In this paper, the model proposed by O. Selivanova is seen as the most accurate, because it, like L. Wittgenstein’s model, has a core and peripheral layers of values, which suggests that the concept is a mental structure / formation in the dynamics of development and change. Given the model of the concept proposed by L. Wittgenstein, as well as his definition of social interaction as a driving force in the formation of the concept, an attempt was made to apply the theoretical work of L. Wittgenstein in combination with literary and linguistic techniques and methods of analysis to consider concepts and their elements in literary works. Based on the classification of Zh. Klymenko, the concept is viewed as an implicit element of inoculture which is illustrated on J. Kawabata’s novel “Thousand Cranes”. The article also traces the connection between the concept of ‘language-game’ of L. Wittgenstein and the concepts of ‘background knowledge’ of S. Safaryan and ‘cultural literacy’ of E. Hirsch Jr.: ‘background knowledge’ and ‘cultural literacy’ help to orient in the cultural-historical space and create ‘hooks’ in the human consciousness, which will contain ideas about a culture or historical and cultural epoch, allowing to trace the dynamics of the development of concepts in particular and culture in general. Using the model of analysis of changes in the image of the country / events / epoch of Yu. Zaporozhchenko, we managed to draw a parallel between the image and the concept, because in this paper the image is understood as an element of the conceptual sphere. Thus, we trace the multidimensional variants of interaction between the author and the reader, the possibility of the author's change of the picture of reality in a literary work, which can sometimes even change the worldview of readers. Based on the novel “Vampire Lestat” by Ann Rice, the transformation of the established common concept of IMMORTALITY into the author’s concept was investigated. As a result, the model of the concept proposed by Ludwig Wittgenstein in “Philosophical Investigations” is considered perfect, opening the possibility of its application in the study of the embodiment of concepts in literary works.

У статті описано витоки формування уявлення про концепт у філософії Людвіга Вітгенштайна та представлено спробу застосувати його теоретичні напрацювання у комплексі з літературознавчими та лінгвістичними методами і прийомами для аналізу концептів та їхніх елементів у літературних творах. Результати дослідження дозволяють стверджувати, що Л. Вітгенштайн спершу намагався звести природну мову до повідомлення фактів з використанням атомарних і молекулярних речень, яку називав “ідеальною мовою науки” і описав модель її функціонування у “Логіко-філософському трактаті”. Але вона є вкрай недосконалою і не дозволяє передати усієї полісемії слова. Чітке розуміння поняття “концепт” учений подав у праці “Філософські дослідження”. На думку Л. Вітгенштайна, спочатку концепт репрезентує симбіоз чуттєвого досвіду та ключових для людини характеристик предмета, який трансформується в базове уявлення про об’єкт суб’єктивної дійсності – ядро концепту. Після цього на базове уявлення нашаровуються нові смисли. Це відбувається у процесі зміни поколінь при різних соціальних та культурних взаємодіях. “Мовні ігри” та “ігри поведінки” є особливими способами репрезентації парадигмальних змін значення слова та розкриття полісемії значень вербалізаторів концепту. Розглянуто моделі концепту в роботах сучасних науковців – лінгвістів, культурологів, літературознавців. Модель, запропоновану О. Селівановою, уважаємо найбільш точною, оскільки в ній подібно до моделі Л. Вітгенштайна є ядро та периферійні нашарування значень, що дозволяють визначити концепт як ментальне утворення, яке формувалося в динаміці розвитку і змін. Спираючись на класифікацію Ж. Клименко, розглянуто концепт як імпліцитний елемент інокультури на прикладі повісті Я. Кавабати “Тисяча журавлів”. У статті також простежено зв’язок між поняттям “мовна гра” Л. Вітгенштайна та поняттями “фонові знання’”С. Сафаряна і “культурна грамотність” Е. Хірша-молодшого: “фонові знання” та “культурна грамотність” допомагають зорієнтуватись у культурно-історичному просторі та створити структури в людській свідомості, які відображають уявлення про ту чи іншу культуру або історико-культурну епоху. Використовуючи модель аналізу зміни іміджу країни / подій / епохи Ю. Запорожченка, вдалося провести паралель між іміджем та концептом, оскільки імідж розглядається нами як елемент концептосфери. Було виявлено багатовимірні варіанти взаємодії між автором і читачем, можливості авторської зміни картини реальності в літературному творі, які іноді навіть можуть змінювати світосприйняття читачів. На прикладі роману “Вампір Лестат” Анни Райс розглянуто трансформацію загальнокультурного концепту БЕЗСМЕРТЯ в концепт авторський. У результаті, модель концепту, яку запропонував Людвіг Вітгенштайн у “Філософських дослідженнях”, вважаємо досконалою, вбачаючи можливість застосування її при вивченні втілення концептів у художніх творах.