This paper describes and systematizes the textual features of the professional language of Japanese
literary studies, presented in the classic Japanese literary treatises. Based on the material of 17 treatises, a
quantitative relationship between general literary vocabulary and literary terminology in professional texts of
Japanese literary studies has been established; the percentage of supra-disciplinary, disciplinary and interdisciplinary
literary terminology has been established; stylistic means adopted in the texts have been identified
and analyzed; a comparative analysis of the written discourse of Japanese literary studies in diachrony has
been carried out; the specific features of the texts of Japanese literary studies have been revealed.
Using the method of quantitative analysis, it has been established that the ratio of the use of literary
terminology to the total amount of vocabulary in the text does not have a clear gradation in time but rather is
a manifestation of the individual style of the author of the treatise. The average terminological saturation of
professional texts in Japanese literary studies is 20%. This indicator is considered low compared to the
indicators of other disciplines.
The average indicator of terminological saturation of texts with individual analysed groups of terms,
according to the results of the proposed study, is as follows: general scientific terminology – 18%, interdisciplinary
terminology – 8%, terminology of other disciplines – 8%, supra-disciplinary terminology – 15%,
disciplinary terminology – 51%.
The percentage indicators of the terms of various disciplines of Japanese literary studies, including
lyrics, epic, drama, lyric-epic, lyric-drama, folklore, have also been established. The predominance of
terminological units in the discipline of lyrics (62%) has been revealed. We maintain that the significant
saturation of literary treatises with the lyrics terms is caused by the fact that the lyrics were considered high
art for centuries throughout the history of Japanese literature.
У статті описано та систематизовано текстуальні особливості фахової мови японського
літературознавства, репрезентованої у класичних японських літературознавчих трактатах. На
матеріалі 17 трактатів виявлено кількісне співвідношення загальнолітературної лексики та
літературознавчої термінології у фахових текстах японського літературознавства; встановлено
відсоток надгалузевої, галузевої та міжгалузевої літературознавчої термінології; виявлено і
проаналізовано стилістичні засоби, вжиті у текстах; здійснено порівняльний аналіз письмового
дискурсу японського літературознавства в діахронії; виявлено специфічні риси текстів японського
літературознавства.
За допомогою квантитативного методу встановлено, що співвідношення вживання
літературознавчої термінології до загальної кількості лексики в тексті не має чіткої градації у часі,
а, скоріше, є виявом індивідуального стилю автора трактату. Середня термінологічна насиченість
фахових текстів японського літературознавства складає 20%. Такий показник уважається невисоким
порівняно з показниками інших галузей.
Середній показник термінологічної насиченості текстів окремими аналізованими групами
термінів, за результатами пропонованого дослідження, такий: загальнонаукова термінологія – 18%,
міжгалузева термінологія – 8%, термінологія інших галузей – 8 %, надгалузева термінологія – 15%,
галузева термінологія – 51%.
Також було обчислено відсоткові показники термінів різних галузей японського
літературознавства, зокрема лірики, епосу, драми, ліро-епосу, ліро-драми, фольклору. Виявлено
переважання термінологічних одиниць галузі лірики (62 %). Значна насиченість літературознавчих
трактатів термінами галузі лірики зумовлена, на нашу думку, тим фактом, що протягом століть
усієї історії японської літератури саме лірика вважалася високим мистецтвом.
