У статті представлені результати аналітичного огляду публікацій та документів щодо змісту тестів фізичної підготовленості військовослужбовців збройних сил провідних країн світу. З’ясовано, що рівень загальної фізичної підготовленості військовослужбовців більшості країн перевіряється щорічно за результатами виконання фізичних вправ, які характеризують силову та загальну витривалість. Відмічається відсутність узгодженого підходу фахівців щодо єдиних вимог до фізичної підготовленості військовослужбовців різного віку та статі, а також доцільності використання спеціалізованих тестів для визначення рівня загальнофізичної підготовленості військовослужбовців різних спеціальностей. Визначено основні тенденції у розвитку системи контролю фізичної підготовки військовослужбовців, зокрема: розмежування контролю загальнофізичної підготовленості та спеціальної (прикладної) фізичної підготовленості, збільшення кількості тестів, включення у батарею тестів вправ, що характеризують абсолютний (максимальний) прояв сили, рухову мобільність військовослужбовців.
В статье представлены результаты аналитического обзора публикаций и документов по содержанию тестов физической подготовленности военнослужащих вооруженных сил ведущих стран мира. Установлено, что уровень общей физической подготовленности военнослужащих большинства стран проверяется ежегодно по результатам выполнения физических упражнений, характеризующих силовую и общую выносливость. Отмечается отсутствие согласованного подхода специалистов в вопросах единых требований к физической подготовленности военнослужащих разного возраста и пола, а также целесообразности использования специализированных тестов для определения общей физической подготовленности военнослужащих разных специальностей. Определены основные тенденции в развитии системы контроля физической подготовки военнослужащих, в том числе: разделение контроля общефизической подготовленности и специальной (прикладной) физической подготовленности, увеличение количества тестов, включение в батарею тестов, упражнений характеризующих абсолютное (максимальное) проявление силы, двигательную мобильность военнослужащих.
The article presents the results of an analytical review of publications and documents on the content of physical fitness tests of servicemen of the armed forces of the world's leading states. It appears that the level of general physical fitness of servicemen in most countries is monitored annually based on the results of physical exercises that characterize strength and general endurance. The article underlines that there is no coordinated experts’ approach to the uniform requirements for physical fitness of servicemen of different ages and genders, as well as the rationale of specially tailored tests to determine the general physical fitness level of servicemen of different occupations. The paper determines the main trends in the development of the physical training monitoring systems of servicemen: delimitation of general physical fitness monitoring and special (applied) physical fitness monitoring, increased number of tests, adding exercise tests that characterize absolute (maximum) strength display, motor mobility of servicemen to the battery.
