Наскільки сучасною є сучасна наука про мислення?

Abstract

У зв`язку з актуалізацією та популяризацією проблем, пов`язаних з науковими дослідженнями штучного інтелекту, вдосконалення людських мисленнєвих властивостей, а також збільшення психологічних девіацій, в роботі розглядаються сучасні погляди вчених на сутність процесів мислення. Розкрита філософська сутність основних сучасних підходів до проблем мислення та проведений компаративний аналіз, на основі якого встановлена спорідненість їх із концепцією Рене Декарта. В той же час, в контексті класичної філософської традиції розкриті недоліки та помилки формально-логічного підходу до вирішення проблем мислення. Проаналізовано становлення вчень про мислення післякартезіанського періоду по лінії Спіноза-Фіхте-Гегель-Феєрбах-Маркс, в рамках якої розвиваєтьс ідея мислення як вийнятково соціальної функції, як результату діяльності людини в процесі відношення Людина-Природа. Тому рекомендується шукати сутність мислення в тому матеріалістичному тілі суспільного організму, за допомогою якого людина пристосовує природу під свої потреби, тобто в засобах виробництва, взятих в процесі їх використання. І через дане розуміння сформовані рекомендації по реалізації тих запитів, що ставить людство в контексті проблем мислення.

In connection with the actualization and popularization of the problems associated with scientific research of artificial intelligence, the improvement of human mental properties, as well as the increase in psychological deviations, the work examines the modern views of scientists on the essence of thinking processes. The philosophical essence of the main modern approaches to the problems of thinking is revealed and a comparative analysis is carried out, on the basis of which their relationship with the concept of Rene Descartes is established. At the same time, in the context of the classical philosophical tradition, the shortcomings and errors of the formal-logical approach to solving the problems of thinking are revealed. The author analyzes the formation of doctrines about thinking of the post-Cartesian period along the line of Spinoza-Fichte-Hegel-Feuerbach-Marx, within the framework of which the idea of thinking as an exclusively social function, as a result of human activity in the process of the Man-Nature relationship, develops. Therefore, it is recommended to look for the essence of thinking in that materialistic body of the social organism, with the help of which a person adapts nature to his needs, that is, in the means of production taken in the process of using them. And through this understanding, recommendations were formed for the implementation of those requests that humanity poses in the context of thinking problems.