Здійснено ретроспективний, порівняльно-історичний та історико-логічний аналіз розвитку системи підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти Сполучених Штатів Америки (остання чверть ХХ –
початок ХХІ століття). Аналіз психолого-педагогічної літератури, історичних джерел, статистичних даних дозволив
виявити соціально-економічні, ідейно-політичні й організаційно-педагогічні передумови, визначити чинники й етапи розвитку системи підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти в останній чверті ХХ –
на початку ХХІ століття в США. Також були схарактеризовані тенденції розвитку системи підвищення кваліфікації
науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, особливості організації підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти США, методи, форми й засоби їх навчання у визначених хронологічних межах.
Аналіз історико-педагогічних джерел і статистичних даних зазначеного періоду дозволив з’ясувати, що, окрім державної фінансової підтримки, розвитку системи підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої
освіти США, зокрема, сприяла адресна грантова підтримка держави, яка здійснювалася через різні освітні установи
й центри, діяльність яких була спрямована на підвищення їх кваліфікації. Визначено, що основними формами організації
процесу підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти вважалися центри підвищення
кваліфікації на базі закладів вищої освіти й загальнонаціональні центри підвищення кваліфікації. З’ясовано, що графік
освітнього процесу мав варіативний характер і залежав від спрямованості обраної програми на підвищення кваліфікації як «молодих» науково-педагогічних працівників, так і “тимчасових” науково-педагогічних працівників закладів вищої
освіти. Консультації, які надавали фекульті-девелопери, не були регламентовані в часі й могли проводитися на будьякому етапі процесу підвищення кваліфікації в межах обраної програми. Виявлено, що в системі підвищення кваліфікації
науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти США відбувалося формування індивідуалістичного підходу до
науково-педагогічних працівників, зокрема в частині “свободи вибору” наставника чи консультанта під час роботи над
тематикою власної наукової розвідки. Також уперше з’явилися практико-орієнтовані програми підвищення кваліфікації,
спрямовані виключно на підвищення кваліфікації “молодих” науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти США.
The article provides a retrospective, comparative-historical and historical-logical analysis of improving the system of professional teacher development at universities in the United States (from the last quarter of the 20th to the early 21st century).
The analysis of psychological and pedagogical literature, historical references and statistical data allowed to reveal socioeconomic, ideological-political and organizational-pedagogical preconditions, to define factors and stages of advancing
the system of professional teacher development at universities in the United States in the period from the last quarter of the 20th
to the early 21st century. Also, the tendencies of advancing the system of professional teacher development at universities in
the United States, features of organizing professional teacher development at universities in the USA, methods, forms and means of their training within certain chronological limits were characterized. The analysis of historical and pedagogical literature
and statistical data of this period revealed that, in addition to state financial support, targeted grants were available to numerous educational institutions and centers aimed at professional teacher development at universities in the United States.It is
determined that the main forms of organizing the process of professional teacher development at universities in the USA were
considered the centers of professional development on the basis of universities and national centers of professional development. It was found that the schedule of the educational process was variable. It depended on the selected program of professional development of both “young” and “temporary” university teachers. The consultations by faculty developers were not time
regulated and could be conducted at any stage of the in-service training process within the selected program. It was revealed
that in professional teacher development there was an individualistic approach to university teachers, in particular choosing
a mentor or consultant of scientific researches is optional. For the first time, the practice oriented training programs appeared,
aimed exclusively at improving the skills of “young” university teachers in the US.