Розглянуто сутність понять “лінгвокраїнознавчий аспект” викладання української мови як іноземної, “лінгвокраїнознавча компетенція”, “лінгвокраїнознавство”. Проаналізовано дослідження українських учених у галузі лінгводидактики
щодо трактування названих понять. Констатовано, що лінгвокраїнознавчий підхід забезпечує знання про українські реалії, традиції і звичаї, усвідомлення семантики мовних одиниць, головним чином лексичних, із національно-культурним компонентом. Лінгвокраїнознавчу компетенцію кваліфіковано як складову частину професійної комунікативної компетенції,
зазначено, що вона включає історико-географічну інформацію, знання державного устрою і культури країни, мову якої
вивчає іноземний студент. Підкреслено, що лінгвокраїнознавство поєднує фонетичний, лексико-семантичний, граматичний, стилістичний аспекти навчання іноземної мови з національно-культурним компонентом мовного матеріалу. Серед
засобів формування лінгвокраїнознавчої компетенції названо лексику на позначення реалій країни, де навчається іномовний студент, фразеологічні елементи, які містять відомості про характерні національні особливості, вивчення відповідних текстів під час аудиторних занять та самостійної роботи тощо. Наголошено, що головним засобом подання лінгвокраїнознавчої інформації автор вважає текст. Репрезентовано приклади використання і впровадження текстового
матеріалу до теми “Я хочу розказати про себе, про свою сім’ю, про свою країну”, яку вивчають чужоземні студенти
І курсу Тернопільського національного університету імені І. Я. Горбачевського. Проаналізовано систему передтекстових
і післятекстових вправ і завдань, спрямованих на формування як лінгвістичних норм, так і знань про країну (країни),
міста, мови тощо. Підтверджено, що відомості про рідні країни і мови, поряд із матеріалом про Україну, сприятимуть
вивченню нової мови і стимулюватимуть формування полікультурної особистості.
The work deals with the essence of the concepts “linguistic aspect”, “linguistic competence” and “linguistics” while
teaching the Ukrainian language as a foreign language. The research of Ukrainian scientists in the field of linguodidactics
on the interpretation of these concepts has been analyzed. It is stated that the linguistic approach provides knowledge about
Ukrainian realities, traditions and customs, awareness of the semantics of language units, mainly lexical, with a nationalcultural component. Linguistic competence is qualified as a component of professional communicative competence, it also
is noted that it includes historical and geographical information, knowledge of the state system and culture of the country
the language of which is studied by a foreign student. It is also highlighted that linguistics combines phonetic, lexical-semantic, grammatical, stylistic aspects of foreign language teaching with the national-cultural component of the language material.
Among the means of forming linguistic competence is vocabulary to denote the realities of the country where the foreign
language student is studying; phraseological elements that contain information about characteristic national features; study
of relevant texts during classroom classes and independent work, etc. It is emphasized that the author considers the text to be
the main means of presenting linguistic information. Examples of the use and implementation of text material on the topics
“Country and nationality” and “I want to tell about myself, about my family, about my country”, which are studied by foreign
first-year students of I. Horbachevsky Ternopil National Medical University, are presented. The system of pre-text and posttext exercises and tasks aimed at the formation of both linguistic norms and knowledge about the country (countries), cities,
languages, etc. is analyzed. It is proved that information about native countries and languages, along with material about
Ukraine, will promote the study of a new language and stimulate the formation of a multicultural personality.
