Українство як слов’янський феномен і частина світової цивілізації: історичні традиції та культурна спадщина

Abstract

На підставі літературно-історичних джерел та історико-культурних фактів у статті автори стверджують, що “українство” – поняття української нації і етносу – завжди були частиною світової цивілізації. Автори наголошують, що коріння української нації закладалося за часів Київської Русі (VIII–XII ст.). Давні традиції в Україні завжди складалися з духовних цінностей народу, які утворили систему морально-етичних засад життєдіяльності українського етносу. Тому Україна, як держава, – прямий спадкоємець Київської Русі і її земель. Про це писали іноземні хроністи, дипломати, географи та історики, ще в XIII ст., наголошуючи, що навіть територіально Україна входила в європейський простір. Автори наголошують, що саме національна ідея як духовний каталізатор відродження допомогли зберегтися українському народу та українській культурі. Саме духовним і православним початком розгортається історико-педагогічна життєдіяльність нашого народу, трансформуючись в мовах сьогодення до сучасної епохи євроінтеграційних процесів і вітчизняних інноваційних реформ. Результатом побудови такого суспільства має стати вільна особистість з громадянською позицією і світоглядом, вільною взаємодією з “суспільством людей”, це повинна бути згуртована нація, пріоритет якої буде разом з її народом для майбутнього процвітання українського громадського суспільства, збереження трагічної історії української держави.

На основании литературно-исторических источников и историко-культурных фактов в статье, авторы утверждают, что “украинство” как великая украинская нация и этнос – всегда были частью мировой цивилизации. Давние традиции в Украине всегда формировались из духовных ценностей народа, которые образовали систему морально-этических принципов жизнедеятельности украинского этноса. Поэтому Украина, как государство, – прямой наследник Киевской Руси и ее земель. Авторы делают ударение на том факте, что корни украинской нации закладывались со времен (VIII–XII ст.). Про это писали иностранные хронисты, дипломаты, географы и историки еще в XIII в., акцентируя, что даже территориально Украина входила в исторический европейский простор. Авторы утверждают, что именно национальная идея как духовный катализатор возрождения помог сохраниться украинскому народу и украинской культуре. Именно духовным и православным началом разворачивается историко-педагогическая жизнедеятельность нашего народа, трансформируясь в языках настоящего до современной эпохи евроинтеграционных процессов и отечественных инновационных реформ. Результатом построения такого общества должны стать свободная личность с гражданской позицией и мировоззрением, свободным взаимодействием с “обществом людей”, это должна быть сплоченная нация, приоритет которой будет вместе с ее народом для будущего процветания украинского общества, сохранения трагической истории украинского государства.

On the basic of the literature – historical source and historical-cultural facts in the article, the authors claim that “ukrainianship” as Ukrainian nation and ethnos have always been a part of a world civilization. The ancient traditions in Ukraine always consisted of the spiritual values of the people, which formed the system of moral and ethical foundations of the life of the Ukrainian ethnic group. Therefore, Ukraine, as a state, is the direct heir to Kievan Rus and its lands. The authors stress that the routes of Ukrainian nation were layed from the times of Kyivan Rus’ (VIII–XII century). The foreign diplomats, geographers and historians wrote about this in the XIIIth century, pointing that even by its territory Ukraine was a part of the historical European space. The authors emphasize that exactly the national idea itself as a moral catalyst of a revival helped the Ukrainians to save themselves. It is the spiritual and Orthodox beginning of the historical and pedagogical life of our people, transforming in the languages of today to the modern era of European integration processes and domestic innovative reforms. The result of the construction of such a society is to become a free person with a civic position, and a worldview, a free interaction with the “society of people”; this must be a united nation, whose priority will be, together with its people, for the future prosperity of the Ukrainian civil society to preserve tragic history of the Ukrainian state.